Ось новина: Президент України Віктор Андрійович Ющенко викопав траншею глибиною 1 метр і довжиною 25 метрів… А що йому ще робити, Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенко?... Але зараз не про це. (Про це пізніше)
Дорога і рідна українському оку панорама (Троїцький перед Олімпійським) надихає нас на нові досягнення! От уже місяць, як з іншої сторони головного стадіону Євро-2012 побудовано каркас 12-поверхового будиночка. І, здавалося б, в цій країні дивуватися вже нічому, але ж ні! Вони стараються для тебе!
Візьмемо за приклад пересічного європейця, для якого зараз наша влада намагається зробити більше, ніж для свого народу. Виберемо цим європейцем Мішу Платіні, який в здоровому глузді поїхав з Євросоюзу до України. Перше, що впадає в уже треноване на «сікти фішку» око – це риторичне питання Міши до нашого Суркіса: «Це якась комедія, чи що?» І гірка чоловіча сльоза омила мою щоку. Але переповнила гордість за співвітчизників.
Був собі такий примазаний у президентських колах бізнесмен, якому постійно створювалась державна допомога у веденні бізнесу (дотації, позбавлення від податків) – чи то від знайомства з Секретаріатом та київською мерією, але ні! – то від великих страждань маленьких підприємців – йому були створені всі умови для того, щоби мученик українського законодавства побудував-таки торгівельний центр перед стадіоном. Усім було відомо, що це є порушення усіх норм, і рано чи пізно, а таки доведеться зносити отой шедевр архітектури. Але наш герой не з слабких – вирішив-таки попитати щастя у Києві. Побудували. Хух! І тут до нас прийшла гнила Європа.
Вони ж не розуміють, що це у задрипаних Європах та недорозвинених Америках неможна порушувати норми закону. Україна – це країна рівних можливостей, і ця думка кріпчає в наших мізках з кожним днем! Тепер всяка там Європа буде вказувати бідному Новінському, що і де будувати? Кошмар!
Але свої своїх не кидають. Після приїзду Мішки з Італії до Троїцького підвезли бойову техніку, як на парад до Дня Перемоги. Хотіли ще ядерну зброю підвести (попугати це ненависне НАТО), але вчасно згадали, що у нас її нема, окрім тіки тих олігархів, яких ми час від часу запускаємо в світ, щоб вони і там трохи хапанули. І от, коли вже головний футболяка світу був перед стадіоном, торгівельний центр почали поступово зносити. Відрізали шматочок бетону (прорабу на дачу замість бордюри), та й на тому і закінчили. А шо такоє? Ми страітєлі чєсниє. Работаєм па распісанію… Понеділок – відпочиваємо після вихідних, вівторок – готуємось до робочого дня, середа – працюємо, четвер – відпочиваємо після робочого дня, п’ятниця – готуємось до вихідних, субота та неділя – вихідний. Нє, а шо такоє? Довго ми так ще по середам пахати будемо?!!
Отож, дявлячись на всю цю картину маслом, Віктор Андрійович Ющенко взяв підготовку до Євро-2012 під свій власний контроль… Це і турбує. В рамках розпочатого дерибану під патронатом Президента україни був виданий наказ прем’єр-міністру (чи пак прем’єрці) особисто прослідкувати за знесенням цього об’єкту. Зрозуміло, Юліє Володимирівно? Підстилочку, подушечку, сухпайок – і бігом на стадіон слідкувати за знесенням. Але, Вікторе Андрійовичу, хто ж вас тоді в аеропортах зустрічати-проводжати буде? Заблукаєте, не дай Бог… Хоча ні, дай Бог, дай Бог…
А Юлія Володимирівна (от капосна баба!) таки поїхала виконувати свій громадянський борг. А отже під її зрячим оком почали демонтаж Троїцького. І де там наш герой? (Ледве не сказав «бідний») Де Новінський? Ну дали мужику 400 лимонів американських купонів та шматочок ліса у дофігагектарів у подарунок. Але ж Тройцький рушать! Ах ти ж коса безмандатная! От якби ще й Троїцький Новінському залишити… Не було на світі щастя, та нещастя допомогло… Поки рушили Троїцький, за годину виявилося, що за Олімпійським виросла ще одна будівля. Як гриб. Така у нас в Україні земля плодовита: не встигнеш обернутися, бач – будинок стоїть! А власник його сам прийшов до прокуратури і попросив доблесних міліціонерів, щоб ті почали його виганяти. Щоб ще за моральну шкоду компенсація у вигляді дачки в Кончі-Заспі… Ну, залишимо наших свідомих, а тому й підприємливих громадян. Як то кажуть – в світі ще багато цікавого.
А тепер вся увага на Кабмін. Точніше, на його діячів. Отже Олег Дубина заявив про приватизацію НАК Нафтогазу. За чим послідував коментар Тимошенко, де вона нічого не знає. Але обмовилась, що у такому випадку Нафтогаз чекає диверсифікація (Вікторе Федоровичу, не затримуйтесь на цому слові, потім у словарику подивитесь). Тобто вони серйозно намилились продавати НАК. Може ще й газотранспортну систему підхопите? Ото дивлюсь я на цю проукраїнську владу і боюсь навіть подумати, якою ж має бути антиукраїнська? Адже зрозуміло, що продати Нафтогаз можна лише у випадку стагнації (Вікторе Федоровичу, це слово теж випишіть у блокнотик – потім подивитесь) всього комплексу. А може вона вже йде?... Стіни… Мої білі у сердечко стіни… О! Приватне оголошення: «Міняю Євро-2012 на президентство-2009»!
Але ви гляньте на Юлю. Люди вже не читають політичної преси – рвотні рефлекси та таке інше беруть своє. Але вона і тут знайшла засіб поселитися людям у мозок: «Юлія Тимошенко дала добро на знесення Троїцького…» «Юлія Тимошенко запланувала футбольний матч між урядами України та Польщі…» «Юлія Тимошенко гарантує, що Євро пройде в Україні…» Я аплодую цій жінці! Вона полізла в те єдине, що дивляться люди окрім політики (якщо не зважати на збочено-кримінально-порнографічно-маразматичні вирізки, які звуться новинами). Браво!
А поки наші депутати виїхали за кордон, що їх тепер не долікуєшся (благо, хоч на Канарах зібрався кворум з 450 депутатів), наша податкова почала рахувати гроші нашіх громадян. І знайте: якщо у вас є 10 мільйонів доларів, то ви або Софія Ротару, або футболіст… всього ж таких у нас 360 чоловік. На всю країну. І певна річ, депутатів там немає. Бо вони ж слуги народу, усього лише слуги. А їх нащо рахувати? Їх Юлія Володимирівна вирішила з відпустки відізвати. От людина, а? Ну весь кайф візьме та обламає нашим бідним слугам! Чи це вони їй сувенирчик повинні привезти з-за кордону? У вигляді голови Фірташа? Простіше було б без них, все-таки працювати. А так знову «ці казли будут мішать нам работать» (Вікторе Федоровичу, ну хоч цей вираз вам знайомий?). Хоча, я вірю, що Президент знову візьме все під свій контроль. У нього тепер лопати є! Угу, не встиг він заявити, що закляті союзники по коаліції обікрали бюджет на три лопати, як почесний сторож Секретаріату Дмитро Пердюк під матюки чесного народу приніс лопати Президенту. Ну, копай з миром, пане Президенте. Нехай земля тобі буде пухом, лопата мечем, а Балога сантехніком.
Показаны сообщения с ярлыком ПОЛИТИКА. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком ПОЛИТИКА. Показать все сообщения
воскресенье, 20 июля 2008 г.
пятница, 18 июля 2008 г.
ФКАНТЄКСТЄ 12-18 ЛИПНЯ 2008
Отже, Партія Інтеграції Закарпаття–Донецька «Єдиний Центр» провела врешті-решт свій вікопомний з’їзд. Я вам скажу, шо головне зробити так, як люди роблять, але ліпше! Так, аби по-богатому. По-панськи. Бо, ото, як згадаєш всі попередні з’їзди подібних партій, які намагались угніздитися по центрах на чиновних головах, то все якось так блідо та нещасно. Сцена, рампа, ззаду хор сорокарічних тіток у віночках, що символізують дівочу цноту, зверху – здорова контурна карта України симетрично розділена на синю північ і жовтий південь, посередині – політбюро, спереду трибуна – тому що лідер, перед нею суфлер – тому що розумний. Але сучасна динамічна партія, яка, ще навіть не виробивши печатки, уже мала депутатів в парламенті більше ніж деякі політичні лузери з партійною історією аж від 1990-го року, має зробити все для того, щоб її запам’ятали надовго, хоча б оформленням залу.
З елементами абсурду.
А пісня наша гарна й нова, починаймо її знову. «Злагода», НДП, СДПУ(о), врешті – решт, «За Єдину Україну» - всі ці мега – гіга – супер – пупер політпроекти грізно поставали у стінах палацу «Україна», щоб зібрати у своїх рядах те, що спливає з глибин нашого суспільства. Наче гігантським сачком згрібали докупи, плаваючу по поверхні народній еліту, творці тих незабутніх партій. З тупотом неймовірним і тихою сапою, від Чопу аж по Фіолент, ламалися у широко відчинені двері партійних ковчегів цілі трудові колективи бюджетних установ та органів місцевого самоврядування. Ех, де ж ви, всі мега-партії? Інтегруєтесь? По центру? Ну, Боже помагай! Як гарно знати те, що стабільність, закладена Леонідом Даниловичем, попри позірні бурі над Печерськими пагорбами нікуди не поділась. Створена нова партія влади. Так само як колись, з тією ж мотивацією та ідеєю – втриматись! Ще хоч один строк, а там – хоч трава не рости. «За ЄдУ» боролись – тепер Єда в Центрі. Стабільність не спинити. Виходьте з блуду, помаранчеві!
Аби, не доведи Господи, далі ніхто не зблудив, при побудові партії нового зразка вирішили врахувати прорахунки минулого партійного крупноблочного будівництва і не підбирати кадри по всіляких помийницях та смітниках. Кадри позбирали солідні, з депутатським родоводом і мандатом, обтяжених високою довірою місцевих громад. А голову партії так взагалі, таке враження, вчора з гори зняли. В костюм одягли і в суфлер заінсталювали, а говорити так і не навчили:
«– Скільки коштувало проведення з'їзду? – не вгамовувалися журналісти.
– Я вже відповів на це питання, – відрізав Кріль.
– Ні, ви не відповіли! – продовжувала наполягати преса.
– Я вже відповів, що я не бухгалтер, а політик!
– Трансляція вашого з'їзду по УТ–1: це адміністративний ресурс чи це такий великий двогодинний рекламний ролик?
– За все це було заплачено! – заявив Кріль.
– А ви можете в понеділок надати громадськості платіжку? – поцікавилися журналісти.
– Можемо–можемо! Давайте і ви свій рахунок, ми і вам заплатимо. Я знаю, що інші політики вам платять» Українська правда.
Ух ти, як круто «відбрив» пресу один з політичних лідерів України! Він не кріль. Він - вепр Карпатський! Бо кролячі вуха можна заховати під перукарську укладку, а рило – воно з-під пудри вилізає. Його могутній інтелект з черепа витискає.
Старт молодої партії з таких заяв пресі її лідера у гнилих Америках та Європах одразу був би й похороном. А у нас така поведінка політика щодо журналіста є нормою. І щось я не чую, щоб хтось з журналістів обурився ТОНОМ політика. Так їм, мордам! Наняті кілери ще мають відчути всю справедливість єдиного для них закону!
От один вже відчуває. Лещенко. Він, хоча й не Пушкін, але явно дописався. Його взяли за бари працівники найдіяльнішої у світі прокуратури. За що? Та так. Поговорити. А що добровільно не йшов, як повістку отримав, в суботу – так це його характеризує з неблагонадійної сторони. Бо наша прокуратура в суботу, може й працює. Вона в суботу тільки до Каліновського сама б не пішла – навіщо людині шабат перебивати? А Лещенко – невелика цяця. Мав би з’явитись. У нього заслуг перед Батьківщиною ніяких нема. Пішоходів на БМВ не збивав. Навіть БМВ не має! От як може така людина так нахабно себе вести? Сказали йому прийти в прокуратуру – бігом треба! Ти ж, Сірожа, не Кернес, щоб ми тебе попереджали про те, що прийдемо! Ти ж не Сацюк, колишній заступник голови СБУ з російським паспортом(!), який так багато знає про отруєння Ющенка, що повістку на його допит треба виписати тільки тоді, коли остаточно переконаєшся, що він в Москві. Ти, Сірожа, даже, не Лєрмонтов, но сільно ти ріскуєш, Сірожа, досвистіться, с такім наплюватєльскім отношенієм до своїх обов’язків гражданіна. Гдє, кажеш, работаєш? Угу. Знаю я вашу «Правду». Там у вас нєсколько лєт назад хтось, вроді, голову потіряв? Да? Угу. Знаю, канєшна. Но ти не бійсь, Сірожа, зара голову ніхто не тіряє. Зара за 17 гривень тебе цілого можуть спакувати. В камплєктє з усіма членами тіла. Бардак, Сірожа, у нас сільний. Правила дорожного двіженія – ніхто не соблюдає. А суд у нас, Сірожа, гуманний. Но, тебе це не стосується. Так шо, підпишеш про «нєразглашеніє»? Нє? Ну, Пушкін дописався, Лермонтов доп.здівся, а ти, Сірожа, щитай до.бався. Нада, Сірожа, знать: у кого брать, а кому давать… Ох, бля, шо ж я про наше, прокурорське… Я ж інтерв’ю імєл на увазі, канєшно…
Чи то розгул законності, чи то літня спека нагріла в тім’ячко але наших політиків цього тижня невтримно рвало, наче Штірліца на Батьківщину, на відвертість і нові відкриття. Першою була Юля Володимирівна. Акурат перед насиченням народу невидимими курами по 13,50 за кілограм, вона відкрила секрет політичного виживання. Виявляється, в українській політиці можна вижити тільки Іхтіандру, серед предків якого є одна рибка , яка Кощію Безсмертному (не Роману Петровичу!) може дати фору:
«…история суперрыбы в изложении Тимошенко с каждой секундой становилась все более фантастической. – Когда ее бросили в аквариум, она его прогрызла, выпрыгнула, прошла по полу, спрыгнула с третьего этажа, нырнула в пруд и стала в нем жить. А когда ее хотели отравить мышьяком, сдохло все, кроме этой рыбки!” УНІАН
Рибка прогризла акваріум, пішла по підлозі, махнула з третього поверху, пірнула в озеро… Це Термінатор, Юля Володимирівна! Або щось дуже якісне замість глюконату кальцію. Якийсь глюконат. Але точно не кальцію. Хоча, в принципі, мені здається, що Юля Володимирівна в образі рибки розказувала про Валентину Петрівну Семенюк. Цю не можна вигнати з акваріуму ні в яке озеро. А якщо їй підкинути ртуті у приміщення ФДМ, то здохне все навколо, а Валентина Петрівна, всього-навсього, здогадається забрати «Криворіжсталь» від її власника. Але ж у Валентини Петрівни мозок не риб’ячий – вона знає, що мудрого цуцика можна продавати щонеділі – все одно за два дні додому вернеться. Нехай і за низьку ціну – зате він багатьом послужить і багато раз заробить.
А от Віктор Федорович, він глюконати не п’є. Він все більше молитвою. Невідомо, що курилося у кадильниці духовного отця Януковича – старця Зосими, але у Віктора Федоровича про ті часи спогади такі, що мурашки пробирають. Одна тільки констатація старцем факту «будеш ти главний» з наступним загробним попередженням, змушують повірити в те, що старець в кадильницях курив не зовсім ладан…
Серед позитивів, які безумовно, у нас трапляються, цього тижня була радісна заява Арсенія Яценюка, що робочі місця депутатів Верховної Ради обладнають спеціальними пристроями, які дозволять голосувати тільки особисто. За відбитком пальця. Ух! Я вже бачу, як голови фракцій ходитимуть по парламенту зі зв’язками відрубаних пальців! Українська якудза. Краще б їм зробили кнопки, які б реагували на відбиток язика. Тоді в парламенті залишились би два здатні розмовляти – Доній і Гриценко – вони свої картки для голосування нікому не віддають. Проте, думаю, що наші депутати й тут щось придумають. Принаймні Ахметов на засідання ходити не збирається - тому що заслужений.
Ну, а працювати державним чиновникам ніколи не пізно і не рано. Це доводить цьогорічний традиційний похід на Говерлу президента України. Взагалі-то, чим далі в ліс – тим товщі партизани. Якщо в минулі роки це було більше приватною ініціативою Ющенка, з купкою фанатів гір та примазаних, то цього року похід на Говерлу є важливим державним заходом. Глибокий сакральний зміст цієї акції не доступний моєму розумінню. Голови обл– і райдержадміністрацій, міст, містечок у робочий день не мають чим зайнятись? Все переробили? Як до прем’єр-міністра іти – то вони заняті і їм пусті розмови вести ніколи. Як в гори – так вільні. А за чиї гроші банкет, тобто, похід? За платників податків? Для чого перти на гору стільки начальства? Який у тому зміст? Консолідація нації? Угу. От вони там, особливо, якщо дощ буде, і сконсолідуються. Навколо тієї думки, що за дивацтва одного дивака мав би все-таки відповідати тільки саме той…м-м-м… дивак, а не стільки людей. Але навколо думки–то вони сконсолідуються, тільки чи виявиться хоч хтось, хто візьме на себе сміливість сказати «ні» на відвертий маразм?
А, втім, про що я питаю? Хіба я вмію ставити запитання? От, Мішель Платіні запитав у Суркіса, - «Це якась комедія, чи що?» Глибиною питання головний європейський футболяка зачепив не тільки показушне ламання «Троїцького». Таке враження, що Мішель від нас не виїжджав і цілий тиждень дивився українські новини… Комедія питаєте? Ні, Мішель! Фарс.
Таки Америка відстала країна! Партійні з’їзди якихось республіканців чи демократів – жалюгідно-дешеві заходи з якимись екзальтованими статистами та паперовими транспарантами. Ні тобі екрана через всю стіну, ні тобі добірної публіки, ні «Терції» на розігріві. А тут! Тут просто шоу високої проби! Зрештою, фінансовий потенціал Партії Інтеграції Закарпаття–Донецька «Єдиний Центр» ще не повністю розкрився: була така думка в хлопців запустити виконувати перед початком з’їзду Пола Макартні з символічною піснею про бджоли, щоб зробити приємне одному чоловікові… Як? Ви не знаєте знамениту пісню про бджоли?! «Летит бі, летит бі»? Що у вільному закарпатському перекладі означає «Летит пчола смугастая, за нею – ше одна, як файно, коли є бабло! Погано, як нема…»?! Знаєте? Просто перекладу не знали? Запишіть собі! Цей переклад – квінтесенція ідеології ПІЗД «ЄЦ». Могло б бути партійним гімном. Ой! Не ставте так наголос у слові «гімном», як ви зробили! Останнє речення не про членів партії, а про пісню!
З елементами абсурду.
А пісня наша гарна й нова, починаймо її знову. «Злагода», НДП, СДПУ(о), врешті – решт, «За Єдину Україну» - всі ці мега – гіга – супер – пупер політпроекти грізно поставали у стінах палацу «Україна», щоб зібрати у своїх рядах те, що спливає з глибин нашого суспільства. Наче гігантським сачком згрібали докупи, плаваючу по поверхні народній еліту, творці тих незабутніх партій. З тупотом неймовірним і тихою сапою, від Чопу аж по Фіолент, ламалися у широко відчинені двері партійних ковчегів цілі трудові колективи бюджетних установ та органів місцевого самоврядування. Ех, де ж ви, всі мега-партії? Інтегруєтесь? По центру? Ну, Боже помагай! Як гарно знати те, що стабільність, закладена Леонідом Даниловичем, попри позірні бурі над Печерськими пагорбами нікуди не поділась. Створена нова партія влади. Так само як колись, з тією ж мотивацією та ідеєю – втриматись! Ще хоч один строк, а там – хоч трава не рости. «За ЄдУ» боролись – тепер Єда в Центрі. Стабільність не спинити. Виходьте з блуду, помаранчеві!
Аби, не доведи Господи, далі ніхто не зблудив, при побудові партії нового зразка вирішили врахувати прорахунки минулого партійного крупноблочного будівництва і не підбирати кадри по всіляких помийницях та смітниках. Кадри позбирали солідні, з депутатським родоводом і мандатом, обтяжених високою довірою місцевих громад. А голову партії так взагалі, таке враження, вчора з гори зняли. В костюм одягли і в суфлер заінсталювали, а говорити так і не навчили:
«– Скільки коштувало проведення з'їзду? – не вгамовувалися журналісти.
– Я вже відповів на це питання, – відрізав Кріль.
– Ні, ви не відповіли! – продовжувала наполягати преса.
– Я вже відповів, що я не бухгалтер, а політик!
– Трансляція вашого з'їзду по УТ–1: це адміністративний ресурс чи це такий великий двогодинний рекламний ролик?
– За все це було заплачено! – заявив Кріль.
– А ви можете в понеділок надати громадськості платіжку? – поцікавилися журналісти.
– Можемо–можемо! Давайте і ви свій рахунок, ми і вам заплатимо. Я знаю, що інші політики вам платять» Українська правда.
Ух ти, як круто «відбрив» пресу один з політичних лідерів України! Він не кріль. Він - вепр Карпатський! Бо кролячі вуха можна заховати під перукарську укладку, а рило – воно з-під пудри вилізає. Його могутній інтелект з черепа витискає.
Старт молодої партії з таких заяв пресі її лідера у гнилих Америках та Європах одразу був би й похороном. А у нас така поведінка політика щодо журналіста є нормою. І щось я не чую, щоб хтось з журналістів обурився ТОНОМ політика. Так їм, мордам! Наняті кілери ще мають відчути всю справедливість єдиного для них закону!
От один вже відчуває. Лещенко. Він, хоча й не Пушкін, але явно дописався. Його взяли за бари працівники найдіяльнішої у світі прокуратури. За що? Та так. Поговорити. А що добровільно не йшов, як повістку отримав, в суботу – так це його характеризує з неблагонадійної сторони. Бо наша прокуратура в суботу, може й працює. Вона в суботу тільки до Каліновського сама б не пішла – навіщо людині шабат перебивати? А Лещенко – невелика цяця. Мав би з’явитись. У нього заслуг перед Батьківщиною ніяких нема. Пішоходів на БМВ не збивав. Навіть БМВ не має! От як може така людина так нахабно себе вести? Сказали йому прийти в прокуратуру – бігом треба! Ти ж, Сірожа, не Кернес, щоб ми тебе попереджали про те, що прийдемо! Ти ж не Сацюк, колишній заступник голови СБУ з російським паспортом(!), який так багато знає про отруєння Ющенка, що повістку на його допит треба виписати тільки тоді, коли остаточно переконаєшся, що він в Москві. Ти, Сірожа, даже, не Лєрмонтов, но сільно ти ріскуєш, Сірожа, досвистіться, с такім наплюватєльскім отношенієм до своїх обов’язків гражданіна. Гдє, кажеш, работаєш? Угу. Знаю я вашу «Правду». Там у вас нєсколько лєт назад хтось, вроді, голову потіряв? Да? Угу. Знаю, канєшна. Но ти не бійсь, Сірожа, зара голову ніхто не тіряє. Зара за 17 гривень тебе цілого можуть спакувати. В камплєктє з усіма членами тіла. Бардак, Сірожа, у нас сільний. Правила дорожного двіженія – ніхто не соблюдає. А суд у нас, Сірожа, гуманний. Но, тебе це не стосується. Так шо, підпишеш про «нєразглашеніє»? Нє? Ну, Пушкін дописався, Лермонтов доп.здівся, а ти, Сірожа, щитай до.бався. Нада, Сірожа, знать: у кого брать, а кому давать… Ох, бля, шо ж я про наше, прокурорське… Я ж інтерв’ю імєл на увазі, канєшно…
Чи то розгул законності, чи то літня спека нагріла в тім’ячко але наших політиків цього тижня невтримно рвало, наче Штірліца на Батьківщину, на відвертість і нові відкриття. Першою була Юля Володимирівна. Акурат перед насиченням народу невидимими курами по 13,50 за кілограм, вона відкрила секрет політичного виживання. Виявляється, в українській політиці можна вижити тільки Іхтіандру, серед предків якого є одна рибка , яка Кощію Безсмертному (не Роману Петровичу!) може дати фору:
«…история суперрыбы в изложении Тимошенко с каждой секундой становилась все более фантастической. – Когда ее бросили в аквариум, она его прогрызла, выпрыгнула, прошла по полу, спрыгнула с третьего этажа, нырнула в пруд и стала в нем жить. А когда ее хотели отравить мышьяком, сдохло все, кроме этой рыбки!” УНІАН
Рибка прогризла акваріум, пішла по підлозі, махнула з третього поверху, пірнула в озеро… Це Термінатор, Юля Володимирівна! Або щось дуже якісне замість глюконату кальцію. Якийсь глюконат. Але точно не кальцію. Хоча, в принципі, мені здається, що Юля Володимирівна в образі рибки розказувала про Валентину Петрівну Семенюк. Цю не можна вигнати з акваріуму ні в яке озеро. А якщо їй підкинути ртуті у приміщення ФДМ, то здохне все навколо, а Валентина Петрівна, всього-навсього, здогадається забрати «Криворіжсталь» від її власника. Але ж у Валентини Петрівни мозок не риб’ячий – вона знає, що мудрого цуцика можна продавати щонеділі – все одно за два дні додому вернеться. Нехай і за низьку ціну – зате він багатьом послужить і багато раз заробить.
А от Віктор Федорович, він глюконати не п’є. Він все більше молитвою. Невідомо, що курилося у кадильниці духовного отця Януковича – старця Зосими, але у Віктора Федоровича про ті часи спогади такі, що мурашки пробирають. Одна тільки констатація старцем факту «будеш ти главний» з наступним загробним попередженням, змушують повірити в те, що старець в кадильницях курив не зовсім ладан…
Серед позитивів, які безумовно, у нас трапляються, цього тижня була радісна заява Арсенія Яценюка, що робочі місця депутатів Верховної Ради обладнають спеціальними пристроями, які дозволять голосувати тільки особисто. За відбитком пальця. Ух! Я вже бачу, як голови фракцій ходитимуть по парламенту зі зв’язками відрубаних пальців! Українська якудза. Краще б їм зробили кнопки, які б реагували на відбиток язика. Тоді в парламенті залишились би два здатні розмовляти – Доній і Гриценко – вони свої картки для голосування нікому не віддають. Проте, думаю, що наші депутати й тут щось придумають. Принаймні Ахметов на засідання ходити не збирається - тому що заслужений.
Ну, а працювати державним чиновникам ніколи не пізно і не рано. Це доводить цьогорічний традиційний похід на Говерлу президента України. Взагалі-то, чим далі в ліс – тим товщі партизани. Якщо в минулі роки це було більше приватною ініціативою Ющенка, з купкою фанатів гір та примазаних, то цього року похід на Говерлу є важливим державним заходом. Глибокий сакральний зміст цієї акції не доступний моєму розумінню. Голови обл– і райдержадміністрацій, міст, містечок у робочий день не мають чим зайнятись? Все переробили? Як до прем’єр-міністра іти – то вони заняті і їм пусті розмови вести ніколи. Як в гори – так вільні. А за чиї гроші банкет, тобто, похід? За платників податків? Для чого перти на гору стільки начальства? Який у тому зміст? Консолідація нації? Угу. От вони там, особливо, якщо дощ буде, і сконсолідуються. Навколо тієї думки, що за дивацтва одного дивака мав би все-таки відповідати тільки саме той…м-м-м… дивак, а не стільки людей. Але навколо думки–то вони сконсолідуються, тільки чи виявиться хоч хтось, хто візьме на себе сміливість сказати «ні» на відвертий маразм?
А, втім, про що я питаю? Хіба я вмію ставити запитання? От, Мішель Платіні запитав у Суркіса, - «Це якась комедія, чи що?» Глибиною питання головний європейський футболяка зачепив не тільки показушне ламання «Троїцького». Таке враження, що Мішель від нас не виїжджав і цілий тиждень дивився українські новини… Комедія питаєте? Ні, Мішель! Фарс.
Таки Америка відстала країна! Партійні з’їзди якихось республіканців чи демократів – жалюгідно-дешеві заходи з якимись екзальтованими статистами та паперовими транспарантами. Ні тобі екрана через всю стіну, ні тобі добірної публіки, ні «Терції» на розігріві. А тут! Тут просто шоу високої проби! Зрештою, фінансовий потенціал Партії Інтеграції Закарпаття–Донецька «Єдиний Центр» ще не повністю розкрився: була така думка в хлопців запустити виконувати перед початком з’їзду Пола Макартні з символічною піснею про бджоли, щоб зробити приємне одному чоловікові… Як? Ви не знаєте знамениту пісню про бджоли?! «Летит бі, летит бі»? Що у вільному закарпатському перекладі означає «Летит пчола смугастая, за нею – ше одна, як файно, коли є бабло! Погано, як нема…»?! Знаєте? Просто перекладу не знали? Запишіть собі! Цей переклад – квінтесенція ідеології ПІЗД «ЄЦ». Могло б бути партійним гімном. Ой! Не ставте так наголос у слові «гімном», як ви зробили! Останнє речення не про членів партії, а про пісню!
пятница, 11 июля 2008 г.
ФКАНТЄКСТЄ 06 - 11 ЛИПНЯ 2008Р
А ви знаєте чому БЮТ, коли Раду блокує, кульки повітряні не надуває, як Партія Регіонів? Не знаєте? Так я розкажу. Коли ПР перестала натягувати «шарік» на Верховну Раду, а Ющенка на «ширку», одночасно зрозумівши не стільки безперспективність заняття, як його тривалість, Нестор Іванович Шуфрич всі різнокольорові «шаріки», як хазяйновитий П’ятачок, зібрав і відніс додому. Зараз, він приніс би всі кульки назад, для своїх друзів з БЮТ, але - от лихо! – стався День Народження у Друга всіх Шапок, Яйцемученика Івано-Франківського, владики Єнакіївського, Вічнокандидата південно-східного та першого у світі неписьменного Проффесора (чудо, Господи, істинне!) Віктора Федоровича Януковича. Відповідно, яке ж свято без прикрас? Нестор Іванович всі кульки відтарабанив у «Зоряний», а депутатам від БЮТ довелось блокувати трибуну і Раду від самих себе без усілякого естетичного оформлення. По бідному.
Ну, до дня народження єдиного у світі тричі прем’єр-міністра, який вцілів від прямого попадання яйця в груди, ми ще повернемось, а зараз кілька слів про те, що Арсеній Петрович Яценюк (він все більше і більше мені подобається!) назвав «психлікарнею». Там відбулось деяке пожвавлення, яке можна було б вважати загостренням: коаліція, вірніше те, що від неї залишилось у вигляді БЮТ стала на трибуну з метою запобігти різним ворогам не прийняти бюджет. Наперед знали, що бюджет не приймуть! Зміни до бюджету, наскільки я пам’ятаю уряд повинен був подати ще у березні місяці, а подав аж у липні. Нє, ну ми люди не горді. Не французи ж якісь, щоб страйки влаштовувати від того, що держава живе без фінансового плану? Тому терміни подання бюджету для нас ніякого значення не мають. Це кишеня наша, а рахувати гроші ми вміємо краще в чужих. Має значення для нас хто ж кого ж, врешті-решт? Ви подивіться яка поезія! Як пристрасно всі хочуть прийняти той багатостраждальний бюджет! Віктор Федорович каже, що можна було б і прийняти зміни до бюджету, так послухати б Юлію Володимирівну зі звітом про роботу уряду (читай: попалась, голубко, тут тобі і кранти, відправимо тебе, врешті, у даль світлу – голоси у нас будуть!). А Юля Володимирівна нічого проти й не має. Готова Віктору Федоровичу заспівати і станцювати, а лишень він би за зміни до бюджету голосував та не готова, щоб її депутати на сесії чемно працювали (читай: а дулю тобі з маком, а не моя відставка! Пару днів, що залишаються до канікул мої хлопці взагалі нічого провести не дадуть. А там, до вересня місяця, тиша буде – чартери уже ж замовлені, яхти вже ждуть своїх пасажирів, кельнери мальдівські вдоволено потирають руки у передчутті відпочинку бідних слуг багатого українського народу і ніяка сила у світі не змусить цих бідних слуг затриматись для того щоб прийняти зміни до бюджету чи відправити у відставку уряд. Нехай війна почекає - по графіку обід.)
Втім, Юлію Володимирівну можна зрозуміти – вона так і не знає, що має на увазі Віктор Андрійович разом зі своїми соратниками в опозиції та по центру (єдиному). За одними прикметами – все, як і у 2005-му, йде до відставки, адже Ющенко за роботу кабмін хвалить, як хвалив і за кілька днів до того,як прогнав Тимошенко перший раз:
«Мы обязаны этим демократии и команде, которую я возглавляю.
Здесь также необходимо вспомнить об уникальном развитии экономики, темпы роста которой составляют 7,5-8,2%. Реальные зарплаты за последние три года выросли на 70%. За последние 12 месяцев в страну пришли иностранные инвестиции в размере 10 млрд долларов. До сих пор примеров подобного развития не существовало.» der Standard
З іншої сторони, все нормально і президент відставки не хоче, бо той же уряд останніми словами ганить, правда, вже в українській пресі:
В.ЮЩЕНКО отметил, что государство должно выполнить свои социальные обязательства перед людьми. «15,6% годовой инфляции - это самая большая инфляция на континенте. Эта инфляция обязывает правительство, в первую очередь, парламент, во вторую очередь, и каждого политика прежде всего компенсировать бедному человеку то, что ему принадлежит в соответствии с действующим законодательством Украины», - сказал В.ЮЩЕНКО. УНІАН
Але взаємовиключними заявами у пресі президент не обмежився. Чи то від спостереження броунівського руху у Верховній Раді, чи то від спеки, чи то від постійного бажання допомогти, Віктор Андрійович і собі вніс до Верховної Ради свій варіант бюджету. Керувався, вочевидь, тими мотивами, що іноді легше зробити самому ніж пояснити іншому, чому той щось робить не так. Усе б добре, тільки Віктор Андрійович старається обійняти неосяжне і впихнути (дякую Іване Степановичу за хороше слово!) невпихуєме. Бо впихувати бюджети має прем’єр-міністр і, пам’ятається, Віктор Андрійович зовсім не втручався у цей процес тоді, коли на Грушевського сидів (у хорошому розумінні цього слова) фаунофіл і кабаноборець Віктор Федорович. Так, вето погрожував накласти, якщо його змін у ньому не врахують але ж свого бюджета не вносив. Розумів, що це ні в які ворота не лізе. А тепер? До наступного Дня Конституції про Конституцію уже можна забути? Ах, чому стільки риторичних питань виникає при ближчому ознайомленні з нашим політикумом?
Однак, зараз уже є багато запитань, які ще кілька років тому здавалися однозначно риторичними. Наприклад, чи хочуть Ющенко або Тимошенко продати (більш вірогідний варіант – віддати) газотранспортну систему України? Таке питання у 2005 році було однозначно риторичним – адже і Ющенко і Тимошенко до одного з найбільш злочинних намірів Кучми відносили його наміри щодо Української ГТС. З обуренням відкидали усі спектральні відгалуження помаранчевого будь-які дії стосовно української газової труби. Однак, нічого не стоїть на місці і, за давніми законами природи, діти мають переростати своїх батьків. Зовсім недавно, 21 червня РНБО засідала з приводу ситуації у НАК «Нафтогаз»України. Само собою, РНБО залишилась страшенно не вдоволеною ситуацією у НАКу, звинувативши у всіх бідах Нафтогазу (за вже багатолітньою звичкою) невістку у вигляді Кабміну. Гнівно насупивши брови з приводу колаптоїдного стану компанії (Віктор Федорович знає, що воно таке), запланували... НАК роздробити і, частинами приватизувати!
Уже цього тижня свій пробний камінець запустила вустами голови НАК Нафтогаз О.Дубини і Юля Володимирівна. Якось так співпало, що після приїзду Юлі Володимирівни з гостей від Путіна, Олег Вікторович Дубина сказав, що непогано було б Нафтогаз не дробити, а таки так – цілком – продати до холери ясної тому, кому він потрібніший! А стосовно Чорноморського шельфу, так у Олега Вікторовича є ще цікавіший проект! Виявляється віддати шельф сумнозвісній «Венко Прикерчеська Лтд.» - це погано, а зєло благолєпно єсть віддати всі 13 тис. кв. км шельфу – правильно!-«Газпрому». Газпром добуває нафту – ми забираємо газ і, на обмін, проводимо розвідку та буріння в Росії.
Оце підходи до роботи! Кучма і не мріяв. Роздробити і реалізувати Нафтогаз разом з ГТС! Або все цілком – продати! Хоча, яке продати? Кому наша ГТС, крім Газпрому, нафіг потрібна? Це зараз йде мова про «продати». Ще через пів року віддадуть за так. Газпром поставить умови: даємо на рік перехідний період з ціною газу по 300 доларів за тисячу кубів за це забираємо ГТС. Після цього – маєте газ по 500 баксів. Не подобається – не беріть. Все. Проект «Україна» можна закривати. "Віктар Андрєєвіч, флажок помєняйте. Помєняйтє, помєняйтє! Іначє Кієвскую губернію об’єдєнім с Днєпропетровским федеральним округом і поставим там руліть Юлію Владіміровну. Вон, Віктор Фьодрич, помєнял флагі у сєбя в Донецкой автономії, а ви упіраєтєсь. Зачєм уже тєпєрь?..."
Скажу, що це поки що голосно не обговорюється. Рішення РНБО так і залишилось проектом, Юлія Володимирівна сказала про озвучені Дубиною прожекти, що це його особиста думка. Вони ще приміряються. Ще випробовують свої ідеї на резонанс. Ще не час їх широко озвучувати. Однак, заяви та дії подібного кшталту з владних кабінетів в епоху «проукраїнських» президента та кабміну наштовхує на думку: а якою ж тоді має бути антиукраїнська влада?!
Добре, не будемо сприймати наміри та варіанти за щиросердні прагнення. Але фактичні кроки, які здійснює держава протягом останніх чотирьох років у царині забезпечення енергетичної незалежності та диверсифікації (Вікторе Федоровичу, хай референти це слово вам потім розтолкують, не затримуйтесь на ньому довго) постачання енергоносіїв просто вражають! Проголошені наміри щодо впровадження енергозберігаючих технологій та зменшення залежності від "Газпрому" так і залишились всього-навсього намірами! Не зроблено нічого. Вірніше не зроблено у плані зменшення залежності від того самого «Газпрому», бо все що робилось, за сумних часів Йосифа Віссаріоновича Сталіна, було б кваліфіковано як «саботаж» і «врєдітєльство». До славних подвигів Івченка зимою 2005-го зараз слід додати ще і нову біду. 10 липня «Нафтогаз» втратив право на розробку трьох з чотирьох нафтогазових полів у Лівії. Лівійці віддали право розробляти родовища «Газпрому».
“Ливийский контракт был самым крупным проектом Нафтогаза по добыче нефти и газа за рубежом. Его реализация позволила бы на 20% сократить зависимость от поставок газа и нефти из России. Теперь Украина фактически лишилась возможности добывать нефть и газ в этой стране”,— констатирует член комитета Верховной рады по ТЭК Олег Зарубинский.
Це просто не вкладається в голові. Загубити таку важливу справу! З 57, запланованих для інвестиції, мільйонів доларів НАК «Нафтогаз» зміг вкласти лише 16! Цікаво, а скільки мільйонів потрачено тим же Нафтогазом, Секретаріатом Президента, Кабміном та Верховною Радою - за той же час! – на нові автомобілі, вілли, меблі, медичне обслуговування слуг народних?
Матінко моя! Чотири роки роботи, шістнадцять мільйонів втрачених доларів, 20% від всього потрібного Україні газу! Недавно до Каддафі наш президент їздив. У світлі останніх подій я хочу запитати для чого? Для чого він туди їздив? Підтвердити ганьбу? Чому він вернувся? З чим? З орденом? Хай віддасть його Ківалову – за його заслуги грамоти мало.
При таких успіхах Івченко їде не під Жовті Води возити тачку в уранових копальнях, а послом в Туркменію, а Бойко, замість тюремної баланди, їсть котлети у буфеті Верховної Ради.
Не поспішайте, правда, говорити, що це справедливість за яку варто боротися! Бо закон, який, як відомо, один для всіх, ефективно може покращити життя вже сьогодні. Правда не всім. З когорти тих, у кого життя покращується, є і Леонід Нефедович, директор компанії «Тульчинка – Центр», водій «Порш – Каєн», який у Кременчуці 5 квітня цього року вбив своїм автомобілем трьох чоловік. Злі язики і, навіть міліціонери, довго говорили, що водій «Порша» був за кермом нетверезим але експертиза, проведена у Дніпропетровську після трьох місяців очікування, не знайшла двох речей – алкоголю в крові Нефедовича і гальмівного шляху від його авта на асфальті. Ну, не будемо категорично стверджувати про алкоголь у крові, але гальмівного шляху точно не було. Бо Нефедович не гальмував. «Порш» Нефедовича спинився тільки тому, що на його шляху став бетонний стовп, який, очевидно, також переходив дорогу у невідповідному місці, одразу за загиблими пішоходами. А хто цьому винен? А винні в цьому несвідомі громадяни, які ходять не в тому місці і не в той час. А ще винна влада, яка пускає бетонні стовпи ходити туди, куди їм заманеться. Тому Нефедовича не те що карати не треба, а дати йому премію за надійне запобігання подальших порушень правил дорожнього руху пішоходами та відшкодувати йому збитки, які він поніс від зіткнення зі стовпом-хуліганом. І ще одне – коли купуєте масло «Тульчинка» пам’ятайте, що і ваша копійка допомогла Нефедовичу гарно пройти експертизу.
А зараз повернемося до чудового свята, яке святкував цього тижня наш дорогий і улюблений лідер, тому що народився. 58 років тому сталось таке в Україні і нема на то ради! А раз нема на то ніякої ради, то до кінотеатру «Зоряний» потяглись друзі (в тому числі й любі), щоб розділити радість від події. Скільки ж їх приходило! І білих і блакитних (у всіх значеннях цього слова), і помаранчевих, і червоних, і кольору невизначеного, тобто центрових. Дарунки несли скромні – все більше картини та інші непотрібні речі. І це, я вам скажу закономірно! Бо все потрібне, наприклад, яхту вже подарували кілька років тому. А найбільше, я так думаю, тішився Віктор Федорович букету від Юлії Володимирівни – вона до нього картку з привітаннями приклала з офіційним титулом – «прем’єр – міністр України». Це для Віктора Федоровича, напевно, як бальзам на лоба, після ікони від Ющенка…
Чесне слово, вони б ще яйця Фаберже здогадались подарувати!
Ну, до дня народження єдиного у світі тричі прем’єр-міністра, який вцілів від прямого попадання яйця в груди, ми ще повернемось, а зараз кілька слів про те, що Арсеній Петрович Яценюк (він все більше і більше мені подобається!) назвав «психлікарнею». Там відбулось деяке пожвавлення, яке можна було б вважати загостренням: коаліція, вірніше те, що від неї залишилось у вигляді БЮТ стала на трибуну з метою запобігти різним ворогам не прийняти бюджет. Наперед знали, що бюджет не приймуть! Зміни до бюджету, наскільки я пам’ятаю уряд повинен був подати ще у березні місяці, а подав аж у липні. Нє, ну ми люди не горді. Не французи ж якісь, щоб страйки влаштовувати від того, що держава живе без фінансового плану? Тому терміни подання бюджету для нас ніякого значення не мають. Це кишеня наша, а рахувати гроші ми вміємо краще в чужих. Має значення для нас хто ж кого ж, врешті-решт? Ви подивіться яка поезія! Як пристрасно всі хочуть прийняти той багатостраждальний бюджет! Віктор Федорович каже, що можна було б і прийняти зміни до бюджету, так послухати б Юлію Володимирівну зі звітом про роботу уряду (читай: попалась, голубко, тут тобі і кранти, відправимо тебе, врешті, у даль світлу – голоси у нас будуть!). А Юля Володимирівна нічого проти й не має. Готова Віктору Федоровичу заспівати і станцювати, а лишень він би за зміни до бюджету голосував та не готова, щоб її депутати на сесії чемно працювали (читай: а дулю тобі з маком, а не моя відставка! Пару днів, що залишаються до канікул мої хлопці взагалі нічого провести не дадуть. А там, до вересня місяця, тиша буде – чартери уже ж замовлені, яхти вже ждуть своїх пасажирів, кельнери мальдівські вдоволено потирають руки у передчутті відпочинку бідних слуг багатого українського народу і ніяка сила у світі не змусить цих бідних слуг затриматись для того щоб прийняти зміни до бюджету чи відправити у відставку уряд. Нехай війна почекає - по графіку обід.)
Втім, Юлію Володимирівну можна зрозуміти – вона так і не знає, що має на увазі Віктор Андрійович разом зі своїми соратниками в опозиції та по центру (єдиному). За одними прикметами – все, як і у 2005-му, йде до відставки, адже Ющенко за роботу кабмін хвалить, як хвалив і за кілька днів до того,як прогнав Тимошенко перший раз:
«Мы обязаны этим демократии и команде, которую я возглавляю.
Здесь также необходимо вспомнить об уникальном развитии экономики, темпы роста которой составляют 7,5-8,2%. Реальные зарплаты за последние три года выросли на 70%. За последние 12 месяцев в страну пришли иностранные инвестиции в размере 10 млрд долларов. До сих пор примеров подобного развития не существовало.» der Standard
З іншої сторони, все нормально і президент відставки не хоче, бо той же уряд останніми словами ганить, правда, вже в українській пресі:
В.ЮЩЕНКО отметил, что государство должно выполнить свои социальные обязательства перед людьми. «15,6% годовой инфляции - это самая большая инфляция на континенте. Эта инфляция обязывает правительство, в первую очередь, парламент, во вторую очередь, и каждого политика прежде всего компенсировать бедному человеку то, что ему принадлежит в соответствии с действующим законодательством Украины», - сказал В.ЮЩЕНКО. УНІАН
Але взаємовиключними заявами у пресі президент не обмежився. Чи то від спостереження броунівського руху у Верховній Раді, чи то від спеки, чи то від постійного бажання допомогти, Віктор Андрійович і собі вніс до Верховної Ради свій варіант бюджету. Керувався, вочевидь, тими мотивами, що іноді легше зробити самому ніж пояснити іншому, чому той щось робить не так. Усе б добре, тільки Віктор Андрійович старається обійняти неосяжне і впихнути (дякую Іване Степановичу за хороше слово!) невпихуєме. Бо впихувати бюджети має прем’єр-міністр і, пам’ятається, Віктор Андрійович зовсім не втручався у цей процес тоді, коли на Грушевського сидів (у хорошому розумінні цього слова) фаунофіл і кабаноборець Віктор Федорович. Так, вето погрожував накласти, якщо його змін у ньому не врахують але ж свого бюджета не вносив. Розумів, що це ні в які ворота не лізе. А тепер? До наступного Дня Конституції про Конституцію уже можна забути? Ах, чому стільки риторичних питань виникає при ближчому ознайомленні з нашим політикумом?
Однак, зараз уже є багато запитань, які ще кілька років тому здавалися однозначно риторичними. Наприклад, чи хочуть Ющенко або Тимошенко продати (більш вірогідний варіант – віддати) газотранспортну систему України? Таке питання у 2005 році було однозначно риторичним – адже і Ющенко і Тимошенко до одного з найбільш злочинних намірів Кучми відносили його наміри щодо Української ГТС. З обуренням відкидали усі спектральні відгалуження помаранчевого будь-які дії стосовно української газової труби. Однак, нічого не стоїть на місці і, за давніми законами природи, діти мають переростати своїх батьків. Зовсім недавно, 21 червня РНБО засідала з приводу ситуації у НАК «Нафтогаз»України. Само собою, РНБО залишилась страшенно не вдоволеною ситуацією у НАКу, звинувативши у всіх бідах Нафтогазу (за вже багатолітньою звичкою) невістку у вигляді Кабміну. Гнівно насупивши брови з приводу колаптоїдного стану компанії (Віктор Федорович знає, що воно таке), запланували... НАК роздробити і, частинами приватизувати!
Уже цього тижня свій пробний камінець запустила вустами голови НАК Нафтогаз О.Дубини і Юля Володимирівна. Якось так співпало, що після приїзду Юлі Володимирівни з гостей від Путіна, Олег Вікторович Дубина сказав, що непогано було б Нафтогаз не дробити, а таки так – цілком – продати до холери ясної тому, кому він потрібніший! А стосовно Чорноморського шельфу, так у Олега Вікторовича є ще цікавіший проект! Виявляється віддати шельф сумнозвісній «Венко Прикерчеська Лтд.» - це погано, а зєло благолєпно єсть віддати всі 13 тис. кв. км шельфу – правильно!-«Газпрому». Газпром добуває нафту – ми забираємо газ і, на обмін, проводимо розвідку та буріння в Росії.
Оце підходи до роботи! Кучма і не мріяв. Роздробити і реалізувати Нафтогаз разом з ГТС! Або все цілком – продати! Хоча, яке продати? Кому наша ГТС, крім Газпрому, нафіг потрібна? Це зараз йде мова про «продати». Ще через пів року віддадуть за так. Газпром поставить умови: даємо на рік перехідний період з ціною газу по 300 доларів за тисячу кубів за це забираємо ГТС. Після цього – маєте газ по 500 баксів. Не подобається – не беріть. Все. Проект «Україна» можна закривати. "Віктар Андрєєвіч, флажок помєняйте. Помєняйтє, помєняйтє! Іначє Кієвскую губернію об’єдєнім с Днєпропетровским федеральним округом і поставим там руліть Юлію Владіміровну. Вон, Віктор Фьодрич, помєнял флагі у сєбя в Донецкой автономії, а ви упіраєтєсь. Зачєм уже тєпєрь?..."
Скажу, що це поки що голосно не обговорюється. Рішення РНБО так і залишилось проектом, Юлія Володимирівна сказала про озвучені Дубиною прожекти, що це його особиста думка. Вони ще приміряються. Ще випробовують свої ідеї на резонанс. Ще не час їх широко озвучувати. Однак, заяви та дії подібного кшталту з владних кабінетів в епоху «проукраїнських» президента та кабміну наштовхує на думку: а якою ж тоді має бути антиукраїнська влада?!
Добре, не будемо сприймати наміри та варіанти за щиросердні прагнення. Але фактичні кроки, які здійснює держава протягом останніх чотирьох років у царині забезпечення енергетичної незалежності та диверсифікації (Вікторе Федоровичу, хай референти це слово вам потім розтолкують, не затримуйтесь на ньому довго) постачання енергоносіїв просто вражають! Проголошені наміри щодо впровадження енергозберігаючих технологій та зменшення залежності від "Газпрому" так і залишились всього-навсього намірами! Не зроблено нічого. Вірніше не зроблено у плані зменшення залежності від того самого «Газпрому», бо все що робилось, за сумних часів Йосифа Віссаріоновича Сталіна, було б кваліфіковано як «саботаж» і «врєдітєльство». До славних подвигів Івченка зимою 2005-го зараз слід додати ще і нову біду. 10 липня «Нафтогаз» втратив право на розробку трьох з чотирьох нафтогазових полів у Лівії. Лівійці віддали право розробляти родовища «Газпрому».
“Ливийский контракт был самым крупным проектом Нафтогаза по добыче нефти и газа за рубежом. Его реализация позволила бы на 20% сократить зависимость от поставок газа и нефти из России. Теперь Украина фактически лишилась возможности добывать нефть и газ в этой стране”,— констатирует член комитета Верховной рады по ТЭК Олег Зарубинский.
Це просто не вкладається в голові. Загубити таку важливу справу! З 57, запланованих для інвестиції, мільйонів доларів НАК «Нафтогаз» зміг вкласти лише 16! Цікаво, а скільки мільйонів потрачено тим же Нафтогазом, Секретаріатом Президента, Кабміном та Верховною Радою - за той же час! – на нові автомобілі, вілли, меблі, медичне обслуговування слуг народних?
Матінко моя! Чотири роки роботи, шістнадцять мільйонів втрачених доларів, 20% від всього потрібного Україні газу! Недавно до Каддафі наш президент їздив. У світлі останніх подій я хочу запитати для чого? Для чого він туди їздив? Підтвердити ганьбу? Чому він вернувся? З чим? З орденом? Хай віддасть його Ківалову – за його заслуги грамоти мало.
При таких успіхах Івченко їде не під Жовті Води возити тачку в уранових копальнях, а послом в Туркменію, а Бойко, замість тюремної баланди, їсть котлети у буфеті Верховної Ради.
Не поспішайте, правда, говорити, що це справедливість за яку варто боротися! Бо закон, який, як відомо, один для всіх, ефективно може покращити життя вже сьогодні. Правда не всім. З когорти тих, у кого життя покращується, є і Леонід Нефедович, директор компанії «Тульчинка – Центр», водій «Порш – Каєн», який у Кременчуці 5 квітня цього року вбив своїм автомобілем трьох чоловік. Злі язики і, навіть міліціонери, довго говорили, що водій «Порша» був за кермом нетверезим але експертиза, проведена у Дніпропетровську після трьох місяців очікування, не знайшла двох речей – алкоголю в крові Нефедовича і гальмівного шляху від його авта на асфальті. Ну, не будемо категорично стверджувати про алкоголь у крові, але гальмівного шляху точно не було. Бо Нефедович не гальмував. «Порш» Нефедовича спинився тільки тому, що на його шляху став бетонний стовп, який, очевидно, також переходив дорогу у невідповідному місці, одразу за загиблими пішоходами. А хто цьому винен? А винні в цьому несвідомі громадяни, які ходять не в тому місці і не в той час. А ще винна влада, яка пускає бетонні стовпи ходити туди, куди їм заманеться. Тому Нефедовича не те що карати не треба, а дати йому премію за надійне запобігання подальших порушень правил дорожнього руху пішоходами та відшкодувати йому збитки, які він поніс від зіткнення зі стовпом-хуліганом. І ще одне – коли купуєте масло «Тульчинка» пам’ятайте, що і ваша копійка допомогла Нефедовичу гарно пройти експертизу.
А зараз повернемося до чудового свята, яке святкував цього тижня наш дорогий і улюблений лідер, тому що народився. 58 років тому сталось таке в Україні і нема на то ради! А раз нема на то ніякої ради, то до кінотеатру «Зоряний» потяглись друзі (в тому числі й любі), щоб розділити радість від події. Скільки ж їх приходило! І білих і блакитних (у всіх значеннях цього слова), і помаранчевих, і червоних, і кольору невизначеного, тобто центрових. Дарунки несли скромні – все більше картини та інші непотрібні речі. І це, я вам скажу закономірно! Бо все потрібне, наприклад, яхту вже подарували кілька років тому. А найбільше, я так думаю, тішився Віктор Федорович букету від Юлії Володимирівни – вона до нього картку з привітаннями приклала з офіційним титулом – «прем’єр – міністр України». Це для Віктора Федоровича, напевно, як бальзам на лоба, після ікони від Ющенка…
Чесне слово, вони б ще яйця Фаберже здогадались подарувати!
понедельник, 7 июля 2008 г.
ТАТЬЯНА КОРОБОВА "КУДА «ПОСОЛ», КТО «СЦИТ» И КОЕ-ЧТО О КАДРОВОМ ВОПРОСЕ"
Мы, конечно, подозревали, что наш Президент не совсем того… С точки зрения второй сигнальной системы. Впрочем, и первой, видимо, тоже.
Но никак не предполагали, что эта интимная подробность, по-рогульски камуфлируемая памперсом-Бандерлогом, со всей скорбной очевидностью предстанет перед всем миром в виде неожиданности, сильно похожей на детскую.
Которую, в виде Леши-Мерседеса, Украина предложила дружественному Туркменистану – вот, типа, посол.
Не, не в смысле «а-а, посол ты!..». То есть, не тот «сцит», который сцыт, а который защищает. Интересы своей державы, ага.
Отака херня, малятко, приключилась.
Это тот самый необоримый патриот Алексей Ивченко, экс-глава «Нефтегаза», который крайне продуктивно, как на пургене, продристал всё, что только можно было, в «газовых» переговорах с Туркменистаном (не говоря уж о знаменитом Соглашении имени Ющенко-Фирташа, затянувшем в январе 2006 г. российскую газовую удавку на горле Украины).
И что характерно – так это несомненность дипломатических способностей Леши-Мерседеса, примеры чему надежно хранятся в анналах украинской истории.
Октябрь 2005-го. Ивченко, вернувшись из Туркменистана после переговоров украинской правительственной делегации, уверяет всех, что с Ашгабатом всё тип-топ. А что Туркменбаши топает ногами за нерасчеты – так это недоразумение.
При этом из прессы Туркменистана становится известно о покаянном письме Ющенко к Туркменбаши с обещаниями о выполнении украинской стороной взятых на себя обязательств и оплате туркменского газа – «Эти вопросы находятся на моем личном контроле».
Премьер-министр Ехануров выражает обеспокоенность, возлагает всю ответственность на «Нефтегаз» и признает задолженность по товарным поставкам в рамках расчетов за газ – 450-470 млн. долл.
Но Ивченко выходит на пресс-конференцию и валяет всем пиздюлей (в том числе, по факту, и Президенту с его покаянными письмами, и премьеру, признающему долг): типа, все разговоры и публикации о долгах Туркменистану это – «провокация», а Ниязова дезинформировали «підлегли».
Все вышеизложенное, информационную часть которого я оживила в памяти по статье в «Зеркале недели» (№41, 22-28 октября 2005 г.) с убойным заголовком «Кто кому Шехерезада», имеет смысл, дабы предварить именно ту широкую цитату, коя и обличает Лешу-Мерседеса, как фундаментально подготовленного к дипломатической миссии.
Получи и ты удовольствие, народ, от живописания Ивченкой его переговоров с Туркменбаши.
Цитата: «Приблизно годину на початку, в присутності камер, ми уважно слухали лекцію (Ніязова), були до нас претензії, що ми тільки на 8 мільйонів доларів поставили товару. Що не узгоджені ціни і класифікації. Це з контексту було вирвано і подано пресою. Але не подано ні однієї фрази, яку говорив я… Я говорив хвилин 25. Я говорив голосніше, ніж зараз з вами. Мої колеги були присутні за дверима, в приймальні, і вони чули, як я говорив! /…/ «Якщо говорити про товарну частину, я заявляю, що Україна на сьогодні нічого не винна. Я попросив (у Ніязова) дозволу: дозвольте покритикувати туркменську сторону у вигляді ваших заступників. І зробив! Так жорстко, що мої колеги з туркменськими колегами тікали з приймальні, бо не знали, що відбувається».
Типа, так, как он, с туркменскими чиновниками никто еще не позволял себе говорить… Это ж от большого ума, ясен хрен, и глубокого проникновения в тонкости восточной психологии.
«Він (Ніязов) на них (своїх підлеглих) дивиться: «Так ви мені брешете?» Я далі не хочу говорити! /…/ Він (Ніязов) абсолютно чітко прийняв всі цифри, які я назвав. Бо вони відповідали дійсності. І після мого месиджу він (Ніязов) покарав своїх (підлеглих). І дуже жорстко! Я навіть не хочу казати, як жорстко!»
Ух, блядь, заяц во хмелю. Как раз на Ивченке и закончились межправительственные «газовые» соглашения Украины и Туркменистана, иссякли прямые поставки туркменского газа, долго добивавшийся цели «Газпром» законтрактовал, наконец, весь туркменский газ до 2025-го года, нас успешно натянул Фирташ с Кремлем и «РосУкрЭнерго»…
То есть, под мудрым руководством «надежды нации» Ющенко – лидер националистов Ивченко «жорстко» слил к едрене фене и национальный интерес, и национальную безопасность, и национальные перспективы…
А то, что 4-го июля президент России, встретившись с президентом Туркмении, услышал от него подтверждение всех обязательств предыдущего «баши» по поставкам «Газпрому» до 2025 г., так это продолжение истории.
И, кстати, видимо, явно политическая готовность России платить за туркменский газ по рыночным европейским ценам стала определяющей. Что не сулит Украине ничего хорошего, не глядя на Юлин вынужденный оптимизм.
Но Ивченко – посол в Туркменистане (а, скорее всего, агреман будет получен – тех чиновников, кому наш рогуль демонстрировал «жорсткость», как слон в посудной лавке, уже, поди, при новой власти не осталось) – это квинтэссенция национального позора. С одной стороны.
Но с другой – ярко выраженный интерес Семьи к «газовой» территории, где Украина профукала всё, но Семье всё и не нужно: «Петрогазу» бы чуть-чуть отломилось, и бизнесовый полпред Президента оправдал бы крутой вираж в своей нефтегазовой трудовой биографии.
Теперь хотелось бы посмотреть прямо в сурово-значительный фас как бы лидера нанайцев Кириленко Вячеслава. И послушать.
Если, конечно, бо-о-ольшая куча из-под почетного члена, наложенная на кириленкину со всей «Нашей Украиной» голову хоть как-нибудь позволяет им открыть рот и не захлебнуться.
Лешу-Мерседеса (в принципиальной подаче Анатолия Гриценко и по требованию ряда областных организаций) в 2007 г. съезд НСНУ исключил из избирательного списка – ввиду его «сложной репутации», «скомпрометированного лица» и во избежание дискредитации пропрезидентских рядов.
Так я говорю – окончательной дискредитации страны не боимся?
Не, ну надо же: лидер фракции НУНС Кириленко обращается к правительству с просьбой отозвать из парламента представление на назначение Жвании главой Антимонопольного комитета!
Так прогибается пацан, аж срал да упал. От имени кого обращается? В сложившейся ситуации каким хреном суетится?
Подтявкивать Банковой в этой высосанной Секретариатом из балогиного как бы пальца истории с гражданством Жвании – это запросто, это сегодня безопасно.
А за Украину заступиться, чтоб Президент не говнял её Ивченкой – не? Тута «патриотизьму» не фатает?
Гімно, одним словом.
И ты смотри, народ, Банковая эту знатную «силу» вытоптала, обхаркала, обосрала, ЕЦ в глотку воткнула, глаз на жопу натянула, а оно еще всё на задние лапки становится – служит, сявка конченая!
Ты гляди, народ, запоминай, тебе еще на выборы ходить.
Не, еще не сейчас, не шугайся. Выборов Ющенко боится еще больше, чем Юльки. Будет ждать пока ЕЦы административно всё затрахают и обсеменят…
Угу-гу-гу! Ржунимагу. Президент приостановил Распоряжение Кабмина о назначении генерала Ильичева на должность замминистра – начальника ГУ МВД Украины в АР Крым.
Это даже лучше – для наглядности – чем если б он в окно на Банковой выставил голый зад, похлопывая по нему руками, «які ніколи»: в качестве «красномовного» жеста, демонстрирующего (вот вам!) «Коррупции – бой», «Бандитам – тюрьмы».
Последовательность событий: в середине июня зазвенела новость о самой крупной взятке в истории Украины. 5 млн. долл. за два участка земли – и погорели с поличным председатель поссовета Партенита и местный депутат.
За взятки же «приземлились» мэр и его замы в Алуште.
Совсем непростые операции тщательно подготовили и успешно провели крымский главк МВД и работники Генпрокуратуры.
Как писала пресса, глава МВД Луценко подчеркнул, что он подписал прошение на имя премьер-министра Украины о назначении и.о. начальника крымской милиции генерал-майора Ильичева заместителем министра – начальником ГУ МВД Украины в АРК – мол, после ряда успешно организованных операций и выполнения тех задач, которые ему были поставлены «на всех фронтах при наступлении на преступность в Крыму», он достоин возглавлять крымскую милицию без приставки и.о.
18 июня Кабмин назначил Ильичева заместителем министра – начальником крымского ГУ.
4 июля Президент Ющенко своим Указом остановил действие этого правительственного Распоряжения.
Формальные основания: типа назначение Ильичева осуществлено вопреки нормам Конституции.
Да, по Конституции АРК назначение начальника крымской милиции надо согласовывать с Верховным Советом автономии.
Но там ничего нет о заместителе министра – одновременно начальнике ГУ МВД Украины в Крыму.
О нем как раз говорится в Законе «О милиции»… И по Закону «О Кабинете министров» всё правильно…
Слушайте, ну чего мы, как дети, в стране, где Президент тотально крушит Конституцию Украины, в том числе – по кадровым вопросам начисто игнорируя премьера и Кабмин, всерьез рассматриваем, где и как гарант на страже – в маневрах на несостыкованном законодательном поле!
Всё так просто: побежало забздевшее крымское руководство, вокруг которого милицейские тоже кругами ходят, побежало бегом на Банковую – и арбитр благословил на спокойную жизнь. «Хабарничайте» и спасайте «хабарников» дальше?
Ну, не думает же он всерьез, что этим купит благорасположение политикума автономии? Там как говорили – «этот бандеровский урод», так и будут говорить, хоть выкуси, хоть высоси.
Поэтому главный смысл президентского Указа: Юра – бяка и никто, Юля – никто и бяка, Президент – это наше всё. А Балога скока-скока – не ваше дело.
То есть, я ж всё о том же: Виктор наш Андреевич серьезно того… не того. Мы, конечно, догадывались, но вот и врач личный свидетельствует: его, оказывается, 24 раза вводили в общий наркоз. А сколько раз вывели – не говорит…
Стройся, страна, и бегом – Кравчука Макарыча в жопу целовать: а если б мы ядерное оружие не вывезли?!
И всё. И не надо про парламент, и что там будет, и будет ли, и куда правительство, и когда, и кто придет, и как…
Всё херня. Одно важно по-прежнему – Карфаген должен быть разрушен!
То есть, я говорю, если мы будем и дальше терпеть это нестерпимое ничто, то мудаки нам имя. И так нам и надо.
Не, еще ж Янукович у нас есть. С одной стороны – сильно обучаемый, соратники говорят. Прогрессирует, шлифуется, работает над собой. Вот, про Пушкина недавно узнал – не сразу, но понял: это совсем другое, чем Пукшин из Секретариата.
Но, с другой стороны, всё еще случаются рецидивы детской болезни, синдрома Ахметовой: «Ну, Виктор Федорович, сколько раз можно повторять, что не «я – драчистый изумруд», а «ядра – чистый изумруд»!!!
А в целом, я говорю, не скучная мы страна: Леша-Мерседес – посол, главный ПРдон – рейтингоносец, Бандерлог – всем начальникам начальник, Ющенко – Президент…
Не, все-таки мы – мудаки.
Но никак не предполагали, что эта интимная подробность, по-рогульски камуфлируемая памперсом-Бандерлогом, со всей скорбной очевидностью предстанет перед всем миром в виде неожиданности, сильно похожей на детскую.
Которую, в виде Леши-Мерседеса, Украина предложила дружественному Туркменистану – вот, типа, посол.
Не, не в смысле «а-а, посол ты!..». То есть, не тот «сцит», который сцыт, а который защищает. Интересы своей державы, ага.
Отака херня, малятко, приключилась.
Это тот самый необоримый патриот Алексей Ивченко, экс-глава «Нефтегаза», который крайне продуктивно, как на пургене, продристал всё, что только можно было, в «газовых» переговорах с Туркменистаном (не говоря уж о знаменитом Соглашении имени Ющенко-Фирташа, затянувшем в январе 2006 г. российскую газовую удавку на горле Украины).
И что характерно – так это несомненность дипломатических способностей Леши-Мерседеса, примеры чему надежно хранятся в анналах украинской истории.
Октябрь 2005-го. Ивченко, вернувшись из Туркменистана после переговоров украинской правительственной делегации, уверяет всех, что с Ашгабатом всё тип-топ. А что Туркменбаши топает ногами за нерасчеты – так это недоразумение.
При этом из прессы Туркменистана становится известно о покаянном письме Ющенко к Туркменбаши с обещаниями о выполнении украинской стороной взятых на себя обязательств и оплате туркменского газа – «Эти вопросы находятся на моем личном контроле».
Премьер-министр Ехануров выражает обеспокоенность, возлагает всю ответственность на «Нефтегаз» и признает задолженность по товарным поставкам в рамках расчетов за газ – 450-470 млн. долл.
Но Ивченко выходит на пресс-конференцию и валяет всем пиздюлей (в том числе, по факту, и Президенту с его покаянными письмами, и премьеру, признающему долг): типа, все разговоры и публикации о долгах Туркменистану это – «провокация», а Ниязова дезинформировали «підлегли».
Все вышеизложенное, информационную часть которого я оживила в памяти по статье в «Зеркале недели» (№41, 22-28 октября 2005 г.) с убойным заголовком «Кто кому Шехерезада», имеет смысл, дабы предварить именно ту широкую цитату, коя и обличает Лешу-Мерседеса, как фундаментально подготовленного к дипломатической миссии.
Получи и ты удовольствие, народ, от живописания Ивченкой его переговоров с Туркменбаши.
Цитата: «Приблизно годину на початку, в присутності камер, ми уважно слухали лекцію (Ніязова), були до нас претензії, що ми тільки на 8 мільйонів доларів поставили товару. Що не узгоджені ціни і класифікації. Це з контексту було вирвано і подано пресою. Але не подано ні однієї фрази, яку говорив я… Я говорив хвилин 25. Я говорив голосніше, ніж зараз з вами. Мої колеги були присутні за дверима, в приймальні, і вони чули, як я говорив! /…/ «Якщо говорити про товарну частину, я заявляю, що Україна на сьогодні нічого не винна. Я попросив (у Ніязова) дозволу: дозвольте покритикувати туркменську сторону у вигляді ваших заступників. І зробив! Так жорстко, що мої колеги з туркменськими колегами тікали з приймальні, бо не знали, що відбувається».
Типа, так, как он, с туркменскими чиновниками никто еще не позволял себе говорить… Это ж от большого ума, ясен хрен, и глубокого проникновения в тонкости восточной психологии.
«Він (Ніязов) на них (своїх підлеглих) дивиться: «Так ви мені брешете?» Я далі не хочу говорити! /…/ Він (Ніязов) абсолютно чітко прийняв всі цифри, які я назвав. Бо вони відповідали дійсності. І після мого месиджу він (Ніязов) покарав своїх (підлеглих). І дуже жорстко! Я навіть не хочу казати, як жорстко!»
Ух, блядь, заяц во хмелю. Как раз на Ивченке и закончились межправительственные «газовые» соглашения Украины и Туркменистана, иссякли прямые поставки туркменского газа, долго добивавшийся цели «Газпром» законтрактовал, наконец, весь туркменский газ до 2025-го года, нас успешно натянул Фирташ с Кремлем и «РосУкрЭнерго»…
То есть, под мудрым руководством «надежды нации» Ющенко – лидер националистов Ивченко «жорстко» слил к едрене фене и национальный интерес, и национальную безопасность, и национальные перспективы…
А то, что 4-го июля президент России, встретившись с президентом Туркмении, услышал от него подтверждение всех обязательств предыдущего «баши» по поставкам «Газпрому» до 2025 г., так это продолжение истории.
И, кстати, видимо, явно политическая готовность России платить за туркменский газ по рыночным европейским ценам стала определяющей. Что не сулит Украине ничего хорошего, не глядя на Юлин вынужденный оптимизм.
Но Ивченко – посол в Туркменистане (а, скорее всего, агреман будет получен – тех чиновников, кому наш рогуль демонстрировал «жорсткость», как слон в посудной лавке, уже, поди, при новой власти не осталось) – это квинтэссенция национального позора. С одной стороны.
Но с другой – ярко выраженный интерес Семьи к «газовой» территории, где Украина профукала всё, но Семье всё и не нужно: «Петрогазу» бы чуть-чуть отломилось, и бизнесовый полпред Президента оправдал бы крутой вираж в своей нефтегазовой трудовой биографии.
Теперь хотелось бы посмотреть прямо в сурово-значительный фас как бы лидера нанайцев Кириленко Вячеслава. И послушать.
Если, конечно, бо-о-ольшая куча из-под почетного члена, наложенная на кириленкину со всей «Нашей Украиной» голову хоть как-нибудь позволяет им открыть рот и не захлебнуться.
Лешу-Мерседеса (в принципиальной подаче Анатолия Гриценко и по требованию ряда областных организаций) в 2007 г. съезд НСНУ исключил из избирательного списка – ввиду его «сложной репутации», «скомпрометированного лица» и во избежание дискредитации пропрезидентских рядов.
Так я говорю – окончательной дискредитации страны не боимся?
Не, ну надо же: лидер фракции НУНС Кириленко обращается к правительству с просьбой отозвать из парламента представление на назначение Жвании главой Антимонопольного комитета!
Так прогибается пацан, аж срал да упал. От имени кого обращается? В сложившейся ситуации каким хреном суетится?
Подтявкивать Банковой в этой высосанной Секретариатом из балогиного как бы пальца истории с гражданством Жвании – это запросто, это сегодня безопасно.
А за Украину заступиться, чтоб Президент не говнял её Ивченкой – не? Тута «патриотизьму» не фатает?
Гімно, одним словом.
И ты смотри, народ, Банковая эту знатную «силу» вытоптала, обхаркала, обосрала, ЕЦ в глотку воткнула, глаз на жопу натянула, а оно еще всё на задние лапки становится – служит, сявка конченая!
Ты гляди, народ, запоминай, тебе еще на выборы ходить.
Не, еще не сейчас, не шугайся. Выборов Ющенко боится еще больше, чем Юльки. Будет ждать пока ЕЦы административно всё затрахают и обсеменят…
Угу-гу-гу! Ржунимагу. Президент приостановил Распоряжение Кабмина о назначении генерала Ильичева на должность замминистра – начальника ГУ МВД Украины в АР Крым.
Это даже лучше – для наглядности – чем если б он в окно на Банковой выставил голый зад, похлопывая по нему руками, «які ніколи»: в качестве «красномовного» жеста, демонстрирующего (вот вам!) «Коррупции – бой», «Бандитам – тюрьмы».
Последовательность событий: в середине июня зазвенела новость о самой крупной взятке в истории Украины. 5 млн. долл. за два участка земли – и погорели с поличным председатель поссовета Партенита и местный депутат.
За взятки же «приземлились» мэр и его замы в Алуште.
Совсем непростые операции тщательно подготовили и успешно провели крымский главк МВД и работники Генпрокуратуры.
Как писала пресса, глава МВД Луценко подчеркнул, что он подписал прошение на имя премьер-министра Украины о назначении и.о. начальника крымской милиции генерал-майора Ильичева заместителем министра – начальником ГУ МВД Украины в АРК – мол, после ряда успешно организованных операций и выполнения тех задач, которые ему были поставлены «на всех фронтах при наступлении на преступность в Крыму», он достоин возглавлять крымскую милицию без приставки и.о.
18 июня Кабмин назначил Ильичева заместителем министра – начальником крымского ГУ.
4 июля Президент Ющенко своим Указом остановил действие этого правительственного Распоряжения.
Формальные основания: типа назначение Ильичева осуществлено вопреки нормам Конституции.
Да, по Конституции АРК назначение начальника крымской милиции надо согласовывать с Верховным Советом автономии.
Но там ничего нет о заместителе министра – одновременно начальнике ГУ МВД Украины в Крыму.
О нем как раз говорится в Законе «О милиции»… И по Закону «О Кабинете министров» всё правильно…
Слушайте, ну чего мы, как дети, в стране, где Президент тотально крушит Конституцию Украины, в том числе – по кадровым вопросам начисто игнорируя премьера и Кабмин, всерьез рассматриваем, где и как гарант на страже – в маневрах на несостыкованном законодательном поле!
Всё так просто: побежало забздевшее крымское руководство, вокруг которого милицейские тоже кругами ходят, побежало бегом на Банковую – и арбитр благословил на спокойную жизнь. «Хабарничайте» и спасайте «хабарников» дальше?
Ну, не думает же он всерьез, что этим купит благорасположение политикума автономии? Там как говорили – «этот бандеровский урод», так и будут говорить, хоть выкуси, хоть высоси.
Поэтому главный смысл президентского Указа: Юра – бяка и никто, Юля – никто и бяка, Президент – это наше всё. А Балога скока-скока – не ваше дело.
То есть, я ж всё о том же: Виктор наш Андреевич серьезно того… не того. Мы, конечно, догадывались, но вот и врач личный свидетельствует: его, оказывается, 24 раза вводили в общий наркоз. А сколько раз вывели – не говорит…
Стройся, страна, и бегом – Кравчука Макарыча в жопу целовать: а если б мы ядерное оружие не вывезли?!
И всё. И не надо про парламент, и что там будет, и будет ли, и куда правительство, и когда, и кто придет, и как…
Всё херня. Одно важно по-прежнему – Карфаген должен быть разрушен!
То есть, я говорю, если мы будем и дальше терпеть это нестерпимое ничто, то мудаки нам имя. И так нам и надо.
Не, еще ж Янукович у нас есть. С одной стороны – сильно обучаемый, соратники говорят. Прогрессирует, шлифуется, работает над собой. Вот, про Пушкина недавно узнал – не сразу, но понял: это совсем другое, чем Пукшин из Секретариата.
Но, с другой стороны, всё еще случаются рецидивы детской болезни, синдрома Ахметовой: «Ну, Виктор Федорович, сколько раз можно повторять, что не «я – драчистый изумруд», а «ядра – чистый изумруд»!!!
А в целом, я говорю, не скучная мы страна: Леша-Мерседес – посол, главный ПРдон – рейтингоносец, Бандерлог – всем начальникам начальник, Ющенко – Президент…
Не, все-таки мы – мудаки.
пятница, 4 июля 2008 г.
ОЧЕРІК "ВСЮ НОЧЬ ГРЕБЛИ, А ЛОДКУ ОТВЯЗАТЬ ЗАБЫЛИ…"
Ого! Ото пробило людей на справедливість! Задались питанням: що переможе у нашій країні – підлість чи наглість? А перемогло, як завжди, бабло. І як там того бідного Конєва з Партеніту заарештували? Хоча ні, не бідного. Бо п’ять мільйонів, що відібрали у нього голодні, а тому й злі міліціянти – то все, що було у голови місцевої ради. Інше було в іншому місці, а тому не рахується. От і посадили нещасного в СІЗО, а потім, обіцяють, і в тюрму.
Але шось мені підказує, шо Конєва відпустять скоріш, ніж Луценка турнут з посади міністра. Юрася тепер звинувачується у репресіях проти мирно грабуючих всьо шо двіжица депутатів. І, до речі, логічно виходить. Є у чому Юрку звинуватити. Це ж Крим у нас до НАТО не хоче? А хабарі-то всі беруть. Звідки така вибірковість? А… Переслідуєте тих, хто не хоче до НАТО? Отож отримуйте пук у вашу сторону від комуністів. Бо тут видно, як посеред біла дня: у арешті винувато НАТО. Бо Конєв жи брав хабара не російськими рублями, а НАТОвськими доларами.
А отже, чобіт натовського окупанта топче нашу землю вже багато років. Про це не забула нам нагадати Ната Вітренко. З якою колись Конєв у Криму захищав крадену, а тому священну кримську землю від натівського чобота. Ех, не уберіг! Вони тоді милим дуетом, стиснувшись грудьми, цицька в цицьку, стали на захист награбованого і пішли маршем-протестом проти натовських навчань у Криму. Бо не хочуть віддавати Батьківщину ворогу. Тепер інша істерія. Коли вперше в нашій країні пішов в дію закон, який в НАТО виконують всі, самі справедливі піднялись проти цього закону. Ага, Тимошенко-Луценко-Ющенко, це вам окупант підказав депутатів за грати саджати? Отже отримуйте. ДЕПУТАТА ЗАСУДИЛИ! ЗВЄРЬЙО ФАШИССКОЄ!
Зараз інша біда спіткала наших політиків. Почалась вона з виходу з коаліції двох депутатів. Це ж треба. Віктор Іванович Балога докладав стільки зусиль, щоб зберегти коаліцію, а у Юлії Володимирівни і у Юрія Віталійовича знайшлись у стаді паршиві вівці. Я тільки не можу зрозуміти: навіщо брати до себе хоч і за гроші таких неадекватних і дуже активних людей? Треба ж підбирати більш ретельно.
Ось вам, на противагу, перевірений, свій кадр – Валентина Іванівна Семенюк-Самсоненко. Хвороблива жінка, крихкої конституції. Як тільки до парламенту іти мала – захворіла. Я би дуже хотів побачити діагноз в її лікарняному, бо дуже мені цікаво: яку то треба мати хворобу, щоб прописали пляжно-постєльний режим в Антальї? От нею і може зацікавитися Юрій Віталійович, побігши за покликом Юлії Володимирівни знищувати негідників. Але важко Юрію Віталійовичу бути воїном світла. Він тіньочок любить. Тому ніхто і розбиратися не став з фактом, що Рибачук відвалив 4 лимони за депутатське місце. Правильно, хочеш сховатись – закрий очі. І нічого не роби.
А взагалі, звідки взялися у народних обранців такі гроші? Поклади мою декларацію коло їхньої, і всьо! Їм же ж подати хочеться! Бо бідують. А як вкалують?!! Живота свого в буфеті не щадя! Горлом на мікрофон! Руками на кнопку! І то дякувати Богові, коли на одну кнопку, а коли ще за друга натиснути? О…
Іще Росія знову дружила з нами. Ці наші старші брати люблять дружити з нами… Або нас дружити? Ну, це вже дивлячись як. І то не дивно. Адже головна українська загроза – це Президент України. Так-так, Ющенко, хто ж іще? Це саме цей покоцаний пентюх перетворив нашу країну на пасіку. Це саме через нього скоро вже попелище сипатись почне з України. Опозиція, як би вона не ПРділа, заявляє, що не хоче повертатись до влади, бо не розуміє, як буде працювати в умовах ціни на газ в 340, а то й 406 долларів?! А цей наш пасічник становить загрозу саме тому, що і далі продовжує будувати пасіку, а не країну. А президент сусідньої держави – Мєдвєдь. А ці звірі дуже полюбляють солодке. Ото і пруть на нас, думаючи, що за медом. Але ні. Україна – держава рівних можливостей. Тут вже все давно розграбовано…
А у Юлі і Віті знов не вийшло. Як не домовлялись. Бо в такій вже вони позі один одного побачили… Он наклонился посмотреть, не наклонилась ли она, чтоб посмотреть, не наклонился ли он. І це таке ганебне видовище, скажу я вам… Ну, а взагалі-то випєстиша Майдану треба закривати. Бо не той вже Віктор Андрійович, що нам потрібен. Ох не той. То-то я дивлюсь, що поганки виростають на тих місцях, куди собака надзюрив. А оглядаючи «команду Президента» (Балога, Черновецький, Богатирьова етк), можна зробити висновок: Вітя свою справу зробив…
Ну а діти політиків вчаться в усьому слідувати своїм батькам. Тому створюють майже такі ж тупі ситуації, як і їхні батьки. Отож, Євгенія Тимошенко і Шон Карр в’їхали на територію, куди в’їзд суворо заборонений. І я вчергове переконався: Україна не тільки країна великих можливостей, це ще й держава, в якій все є. От ви, наприклад, можете собі уявити, щоб десь на Батьківщині Шона, у Великобританії, якісь молодяки місцевого розливу по-п’яні заїхали на заборонену територію? А щоб діти найвідоміших людей наклюкались та й поїхали собі по заповіднику джипом? Ні? Ні перше, ні друге? А у нас осьо! Пишайтеся своєю країною! Не встигло все це відбутися, не встигли два правоохоронця затримати порушників, як начальники МВС вже в усьому признались та покаялися! Пережили.
Народ зараз вболіває за Євро-2012. І вболіває так, ніби ми в тому Євро вже перше місце зайняли. Все, проводить Україна Євро-12, значить вона чемпіон. Але Міша Платіні може висунути нам червону картку на раді, коли там будуть наші олігархи та полики. І народ в шоці. Он воно, як непросто бути народом! Але у наших політиків є заздалегідь розроблений план на всі ситуації. Вже протягом року земля Київська та іногородська грабується шаленими темпами. І навіть європейці методом «зачехлити лоха» стали учасниками цього процесу. Найдорогіші ділянки України корупційно розворовують всі: і українці, і європейці. Так звані інвестори. А відтак, в Європі у нас уже всі куплені. І можна не боятися, що Україна не проведе чемпіонату з футболу. Проведе. Ми просто для цього Італію орендуємо!
Ну і наостанок. Цікава відповідь цікавої жінки на цікаве запитання цікавої журналістки. «Юлія Володимирівно, чи згодні ви не іти на президентські вибори-2009, як то запропонував Гриценко?» «Ви знаєте, щоб країні не загрожував «другий срок», я готова на все!» Хочеться вірити, але як смішно!
Але шось мені підказує, шо Конєва відпустять скоріш, ніж Луценка турнут з посади міністра. Юрася тепер звинувачується у репресіях проти мирно грабуючих всьо шо двіжица депутатів. І, до речі, логічно виходить. Є у чому Юрку звинуватити. Це ж Крим у нас до НАТО не хоче? А хабарі-то всі беруть. Звідки така вибірковість? А… Переслідуєте тих, хто не хоче до НАТО? Отож отримуйте пук у вашу сторону від комуністів. Бо тут видно, як посеред біла дня: у арешті винувато НАТО. Бо Конєв жи брав хабара не російськими рублями, а НАТОвськими доларами.
А отже, чобіт натовського окупанта топче нашу землю вже багато років. Про це не забула нам нагадати Ната Вітренко. З якою колись Конєв у Криму захищав крадену, а тому священну кримську землю від натівського чобота. Ех, не уберіг! Вони тоді милим дуетом, стиснувшись грудьми, цицька в цицьку, стали на захист награбованого і пішли маршем-протестом проти натовських навчань у Криму. Бо не хочуть віддавати Батьківщину ворогу. Тепер інша істерія. Коли вперше в нашій країні пішов в дію закон, який в НАТО виконують всі, самі справедливі піднялись проти цього закону. Ага, Тимошенко-Луценко-Ющенко, це вам окупант підказав депутатів за грати саджати? Отже отримуйте. ДЕПУТАТА ЗАСУДИЛИ! ЗВЄРЬЙО ФАШИССКОЄ!
Зараз інша біда спіткала наших політиків. Почалась вона з виходу з коаліції двох депутатів. Це ж треба. Віктор Іванович Балога докладав стільки зусиль, щоб зберегти коаліцію, а у Юлії Володимирівни і у Юрія Віталійовича знайшлись у стаді паршиві вівці. Я тільки не можу зрозуміти: навіщо брати до себе хоч і за гроші таких неадекватних і дуже активних людей? Треба ж підбирати більш ретельно.
Ось вам, на противагу, перевірений, свій кадр – Валентина Іванівна Семенюк-Самсоненко. Хвороблива жінка, крихкої конституції. Як тільки до парламенту іти мала – захворіла. Я би дуже хотів побачити діагноз в її лікарняному, бо дуже мені цікаво: яку то треба мати хворобу, щоб прописали пляжно-постєльний режим в Антальї? От нею і може зацікавитися Юрій Віталійович, побігши за покликом Юлії Володимирівни знищувати негідників. Але важко Юрію Віталійовичу бути воїном світла. Він тіньочок любить. Тому ніхто і розбиратися не став з фактом, що Рибачук відвалив 4 лимони за депутатське місце. Правильно, хочеш сховатись – закрий очі. І нічого не роби.
А взагалі, звідки взялися у народних обранців такі гроші? Поклади мою декларацію коло їхньої, і всьо! Їм же ж подати хочеться! Бо бідують. А як вкалують?!! Живота свого в буфеті не щадя! Горлом на мікрофон! Руками на кнопку! І то дякувати Богові, коли на одну кнопку, а коли ще за друга натиснути? О…
Іще Росія знову дружила з нами. Ці наші старші брати люблять дружити з нами… Або нас дружити? Ну, це вже дивлячись як. І то не дивно. Адже головна українська загроза – це Президент України. Так-так, Ющенко, хто ж іще? Це саме цей покоцаний пентюх перетворив нашу країну на пасіку. Це саме через нього скоро вже попелище сипатись почне з України. Опозиція, як би вона не ПРділа, заявляє, що не хоче повертатись до влади, бо не розуміє, як буде працювати в умовах ціни на газ в 340, а то й 406 долларів?! А цей наш пасічник становить загрозу саме тому, що і далі продовжує будувати пасіку, а не країну. А президент сусідньої держави – Мєдвєдь. А ці звірі дуже полюбляють солодке. Ото і пруть на нас, думаючи, що за медом. Але ні. Україна – держава рівних можливостей. Тут вже все давно розграбовано…
А у Юлі і Віті знов не вийшло. Як не домовлялись. Бо в такій вже вони позі один одного побачили… Он наклонился посмотреть, не наклонилась ли она, чтоб посмотреть, не наклонился ли он. І це таке ганебне видовище, скажу я вам… Ну, а взагалі-то випєстиша Майдану треба закривати. Бо не той вже Віктор Андрійович, що нам потрібен. Ох не той. То-то я дивлюсь, що поганки виростають на тих місцях, куди собака надзюрив. А оглядаючи «команду Президента» (Балога, Черновецький, Богатирьова етк), можна зробити висновок: Вітя свою справу зробив…
Ну а діти політиків вчаться в усьому слідувати своїм батькам. Тому створюють майже такі ж тупі ситуації, як і їхні батьки. Отож, Євгенія Тимошенко і Шон Карр в’їхали на територію, куди в’їзд суворо заборонений. І я вчергове переконався: Україна не тільки країна великих можливостей, це ще й держава, в якій все є. От ви, наприклад, можете собі уявити, щоб десь на Батьківщині Шона, у Великобританії, якісь молодяки місцевого розливу по-п’яні заїхали на заборонену територію? А щоб діти найвідоміших людей наклюкались та й поїхали собі по заповіднику джипом? Ні? Ні перше, ні друге? А у нас осьо! Пишайтеся своєю країною! Не встигло все це відбутися, не встигли два правоохоронця затримати порушників, як начальники МВС вже в усьому признались та покаялися! Пережили.
Народ зараз вболіває за Євро-2012. І вболіває так, ніби ми в тому Євро вже перше місце зайняли. Все, проводить Україна Євро-12, значить вона чемпіон. Але Міша Платіні може висунути нам червону картку на раді, коли там будуть наші олігархи та полики. І народ в шоці. Он воно, як непросто бути народом! Але у наших політиків є заздалегідь розроблений план на всі ситуації. Вже протягом року земля Київська та іногородська грабується шаленими темпами. І навіть європейці методом «зачехлити лоха» стали учасниками цього процесу. Найдорогіші ділянки України корупційно розворовують всі: і українці, і європейці. Так звані інвестори. А відтак, в Європі у нас уже всі куплені. І можна не боятися, що Україна не проведе чемпіонату з футболу. Проведе. Ми просто для цього Італію орендуємо!
Ну і наостанок. Цікава відповідь цікавої жінки на цікаве запитання цікавої журналістки. «Юлія Володимирівно, чи згодні ви не іти на президентські вибори-2009, як то запропонував Гриценко?» «Ви знаєте, щоб країні не загрожував «другий срок», я готова на все!» Хочеться вірити, але як смішно!
ДУРДОМ-ДАЙДЖЕСТ
Політика.
Спікер парламенту Арсеній Яценюк в період літніх парламентських канікул вирішив попрацювати на свинофермі. Зокрема, він відзначив, - "Саме там можна абсолютно точно пізнати психологію парламентаризму, досконало оволодіти мистецтвом аналізу причинно-наслідкових зв'язків у діях політиків."
• Микола Катеринчук презентував нові бігборди для Києва. На фоні його Усмішки білим по синьому написані слова:"Стидно, там де видно! Європейська партія звітує - не видно!"• Блок Юлії Тимошенко представив новий девіз на ймовірних дострокових виборах. Він звучить так: "Весна покаже, хто і де!"
• Президент України В.А.Ющенко вчора викопав траншею довжиною 25 м. А що йому ще робити, президенту України В.А.Ющенку?!
Економіка
• Враховуючи стрімкий ріст доходів населення, проектом українського уряду на наступний рік передбачено збільшити доступність кредитів для населення. Зокрема в іпотеку на 5,10,15 років можна буде взяти штани, сорочку, взуття.
• Автокредитування для всіх! Національним Банком України розроблена схема кредитування громадян на транспорт. Зокрема, спираючись на фактичний ріст доходів громадян, траснпортні кредити на придбання проїздних в автобусах, тролейбусах, трамваях та метро стануть доступнішими. Проїздний можна буде взяти без першого внеску і на термін до 5 – ти років включно!
• Нова, ще більш спрощена система оподаткування, невдовзі буде діяти в Україні, повідомляє, з джерел близьких до корита, тижневик «КонкурентЪ». Тепер підприємець одержить змогу щомісячно платити не тільки своєму кредитному інспектору, а й пожежникам, санепідемстанції, КРУ, міліції, прокуратурі та іншим інстанціям в одному вікні, не чекаючи, поки представники цих служб прийдуть на перевірку.
Кримінал
• Українські міліціонери викрили міжнародну банду, яка займалась сексом. Банду було викрито завдяки професіоналізму наших міліціонерів, які, проводили плановий збір інформації по телебаченню під час нічного чергування. На даний момент встановлено місце перебування всіх членів банди. Це Стокгольм, вул. Любнергассе, 28, XXL-TV. Всіх хто володіє інформацією щодо розблокування сат-картки до тюнера «Піонер» на наступний сезон просимо подзвонити по телефону 02.
Підготовка до Євро 2012
• У рамках підготовки до Євро 2012 Міністерство Молоді та спорту України звернулось до депутатів Верховної Ради та міністрів Кабінету міністрів з пропозицією зібрати по 5 гривень на новий м’ячик.
• З метою консолідації зусиль по концентрації зосередження намірів щодо початку проведення заходів по створенню ініціативної групи для формування засідання щодо перспектив проведення Євро 2012 в Україні, створено комісію зі сприяння Національному Комітету підготовки до Євро 2012. Комісію створено з метою працевлаштування племінника троюрідної сестри кума тітки третього помічника другого заступника голови секретаріату президента України.
• Мішель Платіні, кутаючись у нову соболеву шубу, запевнив УЄФА в тому, що Євро 2012 буде проведено в Україні та Польщі у визначені строки. Навіть, якщо відповідну інфраструктуру в Україні та Полщі збудувати не встигнуть, українські любителі футболу – Р.Ахметов, брати Суркіси, І.Коломойський та інші – зможуть орендувати для проведення чемпіонату Італію. Тому підстав для хвилювання немає.
• Адміністрація ТЦ «Троїцький» поблизу стадіону «Олімпійський» заявила, що ТЦ «Троїцький» аж ніяк не заважатиме проведенню матчів Євро 2012. Більше того, адміністрація ТЦ «Троїцький» планує завершити його будову до початку чемпіонату і, навіть, готова надати для проведення матчів власний конференц-зал.
Приватні оголошення
• Втрачену 27 червня 2008 року лопату Президента України вважати недійсною. Голова СП України В.І.Балога© Канаріс
Політика.
Спікер парламенту Арсеній Яценюк в період літніх парламентських канікул вирішив попрацювати на свинофермі. Зокрема, він відзначив, - "Саме там можна абсолютно точно пізнати психологію парламентаризму, досконало оволодіти мистецтвом аналізу причинно-наслідкових зв'язків у діях політиків."
• Микола Катеринчук презентував нові бігборди для Києва. На фоні його Усмішки білим по синьому написані слова:"Стидно, там де видно! Європейська партія звітує - не видно!"• Блок Юлії Тимошенко представив новий девіз на ймовірних дострокових виборах. Він звучить так: "Весна покаже, хто і де!"
• Президент України В.А.Ющенко вчора викопав траншею довжиною 25 м. А що йому ще робити, президенту України В.А.Ющенку?!
Економіка
• Враховуючи стрімкий ріст доходів населення, проектом українського уряду на наступний рік передбачено збільшити доступність кредитів для населення. Зокрема в іпотеку на 5,10,15 років можна буде взяти штани, сорочку, взуття.
• Автокредитування для всіх! Національним Банком України розроблена схема кредитування громадян на транспорт. Зокрема, спираючись на фактичний ріст доходів громадян, траснпортні кредити на придбання проїздних в автобусах, тролейбусах, трамваях та метро стануть доступнішими. Проїздний можна буде взяти без першого внеску і на термін до 5 – ти років включно!
• Нова, ще більш спрощена система оподаткування, невдовзі буде діяти в Україні, повідомляє, з джерел близьких до корита, тижневик «КонкурентЪ». Тепер підприємець одержить змогу щомісячно платити не тільки своєму кредитному інспектору, а й пожежникам, санепідемстанції, КРУ, міліції, прокуратурі та іншим інстанціям в одному вікні, не чекаючи, поки представники цих служб прийдуть на перевірку.
Кримінал
• Українські міліціонери викрили міжнародну банду, яка займалась сексом. Банду було викрито завдяки професіоналізму наших міліціонерів, які, проводили плановий збір інформації по телебаченню під час нічного чергування. На даний момент встановлено місце перебування всіх членів банди. Це Стокгольм, вул. Любнергассе, 28, XXL-TV. Всіх хто володіє інформацією щодо розблокування сат-картки до тюнера «Піонер» на наступний сезон просимо подзвонити по телефону 02.
Підготовка до Євро 2012
• У рамках підготовки до Євро 2012 Міністерство Молоді та спорту України звернулось до депутатів Верховної Ради та міністрів Кабінету міністрів з пропозицією зібрати по 5 гривень на новий м’ячик.
• З метою консолідації зусиль по концентрації зосередження намірів щодо початку проведення заходів по створенню ініціативної групи для формування засідання щодо перспектив проведення Євро 2012 в Україні, створено комісію зі сприяння Національному Комітету підготовки до Євро 2012. Комісію створено з метою працевлаштування племінника троюрідної сестри кума тітки третього помічника другого заступника голови секретаріату президента України.
• Мішель Платіні, кутаючись у нову соболеву шубу, запевнив УЄФА в тому, що Євро 2012 буде проведено в Україні та Польщі у визначені строки. Навіть, якщо відповідну інфраструктуру в Україні та Полщі збудувати не встигнуть, українські любителі футболу – Р.Ахметов, брати Суркіси, І.Коломойський та інші – зможуть орендувати для проведення чемпіонату Італію. Тому підстав для хвилювання немає.
• Адміністрація ТЦ «Троїцький» поблизу стадіону «Олімпійський» заявила, що ТЦ «Троїцький» аж ніяк не заважатиме проведенню матчів Євро 2012. Більше того, адміністрація ТЦ «Троїцький» планує завершити його будову до початку чемпіонату і, навіть, готова надати для проведення матчів власний конференц-зал.
Приватні оголошення
• Втрачену 27 червня 2008 року лопату Президента України вважати недійсною. Голова СП України В.І.Балога© Канаріс
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Сообщения
