ТАТЬЯНА КОРОБОВА "ПРО ТО, ЧТО НИ ФИГА НИКОМУ СЕГОДНЯ НЕ НАДО…"

Ну-с, доПРделись: чтоб доказать — «коалиции нету!», оппозиция валит реально социальные и даже конкретно свои законопроекты, уходя в отказ от голосования в принципе.
И только крайней неповоротливостью (ну не экономностью же?!) БЮТа (и премьерской команды отдельно), а также НУНСа (и руководства МВД персонально) можно объяснить отсутствие в телевизоре оперативно подготовленного проекта: того же показа ежедневной «статистики» кровавой дорожно-транспортной бойни, но сопровождаемой рефреном — такого-то числа ПР, красные и тот, который «нужен стране», отказались голосовать за Закон о мерах, усиливающих безопасность на дорогах.
Шахтеры тоже бы, наверное, глубоко прониклись роликами типа: кого избрали, родимые?! — вы не получите того-то и сего-то (перечисляем), потому что такие-сякие мудилы (перечисляем) занимаются абсолютной херней, вместо чтоб законом повысить «престижность шахтерского труда».
Не, ну как не заблокировать такую омерзительную, такую антинародную ситуацию, при которой вместо чтоб об людях, об их насущном голосовать — сплошной ПРдежь?
БЮТ и заблокировал.
Конечно, есть нечто загадочно-фантастическое в том, как правящая сила держит грудью оборону трудно сказать чего.
Хотя, с другой стороны, в стране, где Президент в сантехнической оппозиции к правительству, а «оппозиция» в «балоганном» альянсе с Президентом — не надо уже ничему удивляться.
Надо или взять серп и пойти на Банковую. Или взять молот и пойти туда же.
При этом хорошо бы провести очень репрезентативный опрос населения. Вот, мол, есть два орудия производства, и два руководителя, которые управляют государством посменно: Ющенко — ночью, Балога — днем.
Как, мол, думаешь, народ — что с чем лучше монтируется: Балога с серпом, Ющенко с молотом — либо наоборот?
Не в смысле картины маслом. А в смысле выразить всенародную любовь. Ну? И как народ решит — так и сделать.
Двумя колоннами в шеренгу по четыре становись! Чур, я до Ющенки! Могу даже с голыми руками!
Вот Януковича жалко. Жалко детку! Опять, похоже, наебали!
Вам разве не жалко, граждане? Ну, прикиньте, к примеру, как «проффесору», резко оторванному от штудирования Анны Ахметовой либо написания предисловия к книге об украинской живописи, рассказывают на полном серьезе: «Представляете, из-за преступной халатности работников Эрмитажа картина Казимира Малевича «Черный квадрат» два месяца провисела вверх ногами».
Ну? Лицо Януковича прикинули? Когда все смеются — ну? Еще до того, как ему пояснили, что такое Эрмитаж, Малевич, «Черный квадрат», и в чем тут прикол — прикинули?
Лапа, мы ж еще музыкой не занимались: кто сочинил Полонез Огинского?
Вот, я ж говорю — жалко. Он чувствует — сделали, но не догоняет — как именно…
Ну же ж, япона мать, такие вот опять неудачные игры у него случились с Банковой: он наклонился посмотреть, не наклонилась ли она, чтоб посмотреть, не наклонился ли он, а тут оказалось…
Оказалось — по самые синие помидоры неприятное «открытие»: не, не видит она его опять в премьерах! Попользовать в борьбе с Юлькой — это да. Головка маленькая, тела много, кати, бульдозер.
А так, чтоб отвоевать, наконец, корыто и отдать чужому дяде?!
«Дядя» все-таки как был недорослем, так и хорошо сохранился.
Правда, федерастические наклонности как-то мягко, через углубленное общение с Банковой, снивелировались почти до нормальной ориентации, но если облом за обломом вместо широкой койки…
Угу. Доктор говорит пациенту: «Вам нужно прекратить мастурбировать! — Почему, доктор? — Потому что это мешает мне вас осматривать!».
Слышь, а хорошо Янукович надружил с Банковой, результативно и, главно дело, очень «оппозиционно»: Колесникову — орден, Кивалову — грамоту, Раиске — кресло, Грищенке — пост, Ахметову — нефтегазовый шельф…
Дядя, а ты с чем в руках? А-а… Ну, дро… свисти, ископаемое.
Так, ну и что дальше? Есть, конечно, такое робкое предположение, что «некоалиция» уже слегка догадывается: своим демонстративным и тупо мотивированным неголосованием важных в самом деле для народа вопросов, она, мягко говоря, наклала под себя.
То есть, ПРдуны сотоварищи хотели пукнуть, но ошиблись…
А праведно возмущенный «за народ» БЮТ — блокадой выдвинул требования (уже неважно какие) и будет стоять, защищая заодно спикера Арсеню.
Вместе с его героическим стремлением заслонить собою коалицию, Конституцию, парламент и парламентаризм.
Гы, конечно. В смысле, браво. Кто-то даже успел отметить: вот, мол, каков киндер — чисто сюрприз для Банковой, самоуверенно переоценившей его управляемость.
Не будем торопиться обжигать коленки. Во-первых, как известно, Банковая еще колеблется с тем, в какой бок «управлять».
А, во-вторых, братец-кролик — мудёр, конечно, но ведь кролик… Он уж, поди, и сам подумал: не слишком ли резво я бегу?
И, в «обобщение всех желаний, которые есть сегодня в парламенте», известил о грядущем «конституционном способе передачи власти» — через «объявление резолюции недоверия Кабмину», после чего и спикеру, и всем «кто был причастен к этой коалиции», «объективно надо уходить».
В целом, всё верно. За исключением того, что не «обобщенные желания в парламенте» сделают возможным и результативным голосование по отставке правительства, а исключительно «фас» с Банковой. И не надо никого дурить.
А в остальном всё логично и законно. Если, конечно, основной смысл заявленного не сводится к тому, что Тимошенко не должна оставаться и.о. — вразрез с дружно публикуемой версией, при которой БЮТ мало что теряет.
А должна, наоборот, немедля освободить кресло для, к примеру, незаконного и.о. премьера Балоги, либо и.о. премьера Богатыревой, либо еще какого «парашютиста».
После чего колеблющиеся и заколебатые своим почетным членом нанайцы живенько проникнутся желанием «поширяться» и необходимостью неню дружненько проПРдеть.
То есть, согласятся на всё, лишь бы не досрочный «дембель».
Вот только б услышать-понять, чего ж хочет Тато!
Тато точно хочет, чтоб все, как Третьяков Александр, бывший кошелек, многократно затем нагнутый и столько же проброшенный, придуривались дураками.
Это трудно, да, когда ты совсем не дурак, пенять Анатолию Гриценко, запустившему веселую идею — предложение отказаться от разрушающей страну борьбы за кресло номер раз известной нашей троице: как это, как это, «это ограничивает волю человека, завтра мы скажем, что та или иная сила не может идти на выборы?».
Третьяков — он не дурней каждого из того народа, что на «Интере» в 65% на 35 проголосовал за фантастическое предложение Гриценко.
Что, кстати, столь же неожиданно, сколь и симптоматично: настоебенели все, но именно Ющенко — пик обрыдлости, и часть потенциальных сторонников Юли и Януковича готовы жертвовать своей условной привязанностью, только чтоб гарантированно обрушить на хрен «вершину», покрытую дерьмом, как снегом.
Третьяков — он тоже понимает, о чем речь. Речь — об оценке происходящего в Украине Ющенко, где скоро вместо государства останется пепелище.
Но надо публично прогнуться. Потому что Тато ж хочет, чтоб все стояли, как под ружьем, и, оберегая свои «бизнеса», активно их приумножая, на всякий чих Президента, обтирая слюни и сопли на своем лице, радостно вопели: чтоб вы нам были здоровы!
То есть, чувства там, конечно, своеобразные — типа, «Сёма, пей кефир, чтоб ты сдох, тебе надо поправиться!».
Но лишь бы не Юлька. Поскольку — ты только представь, страна, тебе тогда и с ЕЦем — ец, и без ЕЦа — полный и окончательный, потому как Беня Коломойский, в случае президентства Тимошенко, по его небескорыстным заверениям, вынужден будет съехать из Украины!
В которой он, гражданин мира, бывает чуть чаще, чем Сара в церкви. А у нас, кроме «заводов-пароходов» и прочего огромного состояния, «держит» на паях с Третьяковым не слабый медиа-холдинг.
В котором, к слову, раньше бы задорные, ершистые, талантливые детки, которые его, «Главред», и зачинали, обязательно развили бы тему: если грандиозный «рейдер, мошенник, шулер», на голубом глазу признаётся, что готов бежать от Тимошенко из страны, то значит ли это, что он самоотреченно работает на имидж Юли?
Не, ну если с Ющенкой «рейдеру, мошеннику, шулеру» с недоказанными бандитскими наклонностями — полный комфорт, а от Юльки надо делать ноги?
Или он просто дурной, как валенок? Глупости. Валенки не огребают такое масштабное бабло. Это — голова. Но — еврейская. То есть, хитрожопая. В хорошем смысле этого слова.
Но сегодня детки уже не повеселятся на несанкционированную тему. У деток — полные рты, бронзовые лбы и никакой страсти к былому «хулиганству».
Они будут стараться, чтоб кормилец, не дай, Бог, не «эмигрировал» из Украины. А то вдруг и впрямь…
Ты переживешь это горе, народ? Я — не переживу. Не-а.
Вот всё переживу, бля, даже 13 км квадратных нефтегазоносного шельфа подставным шалавам под виргинско-островное одеяло.
И даже наметившийся охерительный дерибан государственного «Нефтегаза Украины» — через решение СНБО — путем деления на части, чтоб хватило всем, кто чего там не докрал, и еще себе осталось.
Я переживу. И хрен с ней, с нацбезопасностью, гори она газовым пламенем. И хай идет Медведь на, ети его, нашу пасеку.
Я только одного не переживу: если все Бени вдруг покатят к своей маме. Ото лихо, так лихо!...
Ой, что я тут читаю: «Эксперт считает, что «Регионы» не готовы заменить Тимошенко». Типа, они не знают, «как остановить инфляцию в условиях двойной дороговизны газа».
Не, ну всё может быть, конечно. Может, конечно, такой испуг от поддерживаемой собственными воплями инфляции и двойного «грева» на двойной цене газа, что они даже не рвутся снова тырить со скоростью 60 долларов в секунду, как заявила, слегка, не исключено, погорячившись, Юля, огласив про выявленные КРУ кражи в 10,2 млрд. грн. при Януковиче.
Но хотя бы 60 долларов в минуту — неужели что-то там в скором предвкушении может остановить, включив разум сигнальной лампочкой? Слюна бежит!!!
P.S. От, блин, еще не докалякала — друзья-приятели звонят, и я, бедняжка набитая, понимаю: ни фига никому сегодня не надо, что я тут про Украину рыдаю.
Одна тема: а что там с детишками Тимошенко, а кто кого побил, а врут менты или не врут, а кто первый начал, а кто нарушил, и что я вообще думаю…
А не знаю. Думаю только, что и Юре Луценко, и Юле это ну очень некстати.
Но у Юли есть шанс еще раз показать стране, что она — это она. Не Ющенко.
Не должны детки таких родителей попадать в такие скандалы. Всё бывает, конечно — но не должны. Точка.
Поэтому бегом, родимые, к ментам извиняться и принимать извинения. Покаялись взаимно, искренне поручкались и разбежались.
А вонь сама на нет сойдет.

ТАТЬЯНА КОРОБОВА "МУРЛЫ, УРЛЫ И «СОСИСОЧНАЯ»"

Граждане, дайте ж я скажу, наконец, похвально-благодарное слово об нашем Президенте!Лил кошмарный дождь, пел Пол МакКартни, Майдан ликовал, удовлетворенно-счастливое лицо Пинчука мелькало не слишком часто, пел легендарный Пол, в унисон свободно шевелились в англоязычных текстах сотни молодых и не очень губ, зафиксировался Кучма, пусть, имеет право, я лежала на диване, немножко мычала до боли памятное, немножко плакала – короче, все были при своих делах…И было хорошо. Светло и очень трогательно. И печально.Но совсем не потому, что перед концертом наша национальная дичь из одного завывающего, как зимний ветер, гранд-ведущего, другого -- лихорадочного, как сперматозоид на старте, так силилась соорудить из Пола (или таки Пинчука?) объединителя страны (вся страна в ожидании! мы едины! мы вместе!), что показалось – это не до начала долгожданного шоу 30 минут, а до начала объединения право-лево берегов. Свершилось, «соборовались».Не, не потому было немножко печально. А по тому, «как молоды мы были… как искренне… как верили…»Ну, короче, ты понимаешь, народ.И если б, не дай, Бог, в эти искренние минуты в кадре появился бы многозначительный лик, слепоглухонемой, как тогда, на сэре Элтоне Джоне, который, как и битлы, никак не соотносится с «традиционной украинской культурой» в селюкском отражении её демонстративного носителя, я б, наверное, умерла от безысходности. Но Президент не появился, никто не осквернил растроганно-распахнутую душу своей вопиющей чужеродностью, я жива – слава, слава Виктору нашему Андреевичу. Большое, то есть, человеческое спасибо.Хотя, конечно, все равно интересно: а чего он зайке-тазику "народного" вручил, а сэру Полу – вышиванку? Что есть благодарность государства, а что – личная? Не, ясен хрен, вышиванка – дороже. Но почему государство – такое дешевое, чтоб "народной" лепешкой покорно лечь на густоволосатую грудь гламурного хама?О, чуть не забыла: что за ролик, пишут, «за Кучму» крутили на Майдане перед действом?Не, ну я понимаю, Пинчук платит, хозяин -- барин, чего б благодарной публике не скушать за одним и дополнительную темку, «пипл схавает?» -- оно ему похер, но Папе приятно. О! «Все лучшее – на хуй! Презервативы от Елены Франчук». Рекламный ролик на эту тему был бы правомернее в контексте пинчуковской благотворительности. Поскольку, ты ж в курсе, народ, СПИД не спит, а Лена борется. Не, ну это я зубами стучу по привычке, без всяких злобных эмоций.А чего, ну, накрали под крышей Папы много, ну, отдают народу частично. Но ведь как красиво отдают, без жлобства! Уметь надо.Дьявол приходит к еврею. «Изя, у меня к тебе деловое предложение: продай душу! – Люцик, мое предложение таки да еще выгодней: бери в аренду!»А тут вот Ахметов… Не, это совсем не то. Просто полное, по сравнению… не то. Да и без сравнения тоже.Отсудил типа в Лондонском суде у «Обоза» 100 тыс. долларов. Отдам, говорит, на благотворительность. Не, ну вы слышали? Так кто тут еврей? Почувствуйте, как говорится, разницу… А за что судился? Да все за то же: за попытку прояснить детско-юношеский (и т.д.) провал в биографии не просто публичного человека, а самого богатого в нашей европейской округе.Не, ну если бы там была утвердительно написана какая-нибудь гадость – про адидасы-лампасы, рэкет, карты, биты, «пушки», взрывы, Алика Грека, его «наследство», российские ОПГ, трупы в штольнях, море крови и прочая типичная история про накопление «некомсомольцем» первичного капитала, то есть, история, которую в общем-то все знают, но еще больше догадываются, -- тогда да.Тогда, конечно, как же можно безнаказанно порочить замечательного олигарха, будто какого-нибудь тупого рецидивиста, который не сподобился если не выкупить, так «расстрелять» все доказательства. Вместе со свидетелями.Но ничего подобного в материалах Тани Черновил нет. И в общем-то с Ахметовым, который явил некий панический страх перед попытками заполнить белые (ну очень условно) пятна в его биографии, все относительно ясно: он предпринимает отчаянные превентивно-карательные меры, чтоб никто и никогда больше попыток на предмет этих белых (как бы) пятен совершать не вздумал.Потому как, возможно, он сам сегодня пугается – такого интенсивного цвета эта пятнистая белизна.Но совсем не ясно другое. Англия – это Европа? Которая нас учит свободе слова, гражданским основам и демократии? Спасибо за урок. И где вы, «Репортеры без границ» и прочая независимая профпублика? Где вы, когда бабло побеждает всё?А свои, домашние СМИ? С кем вы, мастера, блядь, культуры, простите за выражение?Ну, кишки тонки на активный протест, на объединение в поддержку коллег, кушать хочется, жаба душит, хозяева не велят. Так есть еще такая негромкая солидарность: бойкот.Ринатке не хочется, чтоб им интересовались? То есть, хочется, чтоб только, как о мертвом – или хорошо, или ничего?Отлично! Всё, покойник. Умер для всех СМИ. Ни звука, ни упоминания, даже информационного. Ни кадра! Даже случайного, фонового! Покойся с миром, буратинка.Даст Бог настанут иные времена, государство таки состоится демократическим, общество станет гражданским, власть такую себе изберет – у богачей с присвистом не сосущую, пресса перестанет ссучиваться – тогда мы (кто доживет) тебя, полено, эксгумируем. Со всеми потрохами. Из-под многотонных завалов «капусты» и «лимонов». Не, ну, конечно, пока трудно поверить… Наша пресса, рванувшая в откат также резво, как когда-то, покаявшись, на революцию, сегодня старательно осваивает старую-новую позицию: если вас нагнули, то сделайте вид, что завязываете шнурок. А ведь это ты, народ, позволяешь и прессе, и власти жить исключительно своими интересами. И же ж не сказать, что ничего не понимаешь. Вот, благая весть: 73% опрошенных ФОМ-Украина не одобряют действия Президента Ющенко на его посту.То есть, народ, ты, оказывается, хоть и снова в крайней хате, и дуля опять в кармане, но диагностируешь от души. Количество украинцев, которые полностью поддерживают деятельность Президента, в начале июня уменьшилась до самого низкого уровня со времени его избрания – 6,7% («Центр Разумкова»). А в Крыму Луценко навел шороху. Вот интересно, это как-то связано с лежанием Президента ниже некуда?..МВД возбудило уголовное дело по поводу хищения 100 млн. грн., выделенных правительством «Черноморнефтегазу».При получении взятки на сумму более 5 млн. долларов (в расход -- 17 га земли) задержаны председатель Партенитского поссовета (Большая Алушта) и депутат этого совета.В Алуште милиция за взятки задержала мэра города Щербину, его замов и депутатов горсовета.Конечно, как гражданка, я сильно нашей милицией загордилась. Но сильно за Юрасю запереживала.Не, не потому, что его всяк опять пообзывала подружка Цушка – ну, адвокат Монтян, хотя и базируется, что удивительно, на УП -- она, конечно, несколько груба, как гамадрила гогошарского происхождения, однако, так же и забавна, немыта и нечесана. Какие тут обиды. Интересно, Вася-герой «траншует» бананы вязками или бочками? Не, я запереживала за Луценку через другое. А если ситуация изменится? Ну, как мы с Ринаткой прошли путь от бронетранспортеров на некую то ли ОПГ, то ли респектабельную фирму «Люкс» -- до полоскания президентского хозяйства в лучшей на весь ближний мир сауне. Ну, у Ющенки, конечно, всё висит на шесть с копейками. Зато Ахметов «накопил» уже $31,1 млрд.Любопытно, кстати, это как-то связано, эти цифры? На фоне бедствующей страны? Слушайте, если на горячем берут поселковую власть с $5-миллионной взяткой, если мэр Алушты со свитой, оторванные от сейфов с нацареванным баблом – в кутузке, а Космос соподельники – снова на Киеве, так это о чем еще может говорить, кроме как о том, что милиция могла бы успешно делать свое правое дело, если бы?..Если бы не высоченная крыша, которая сама погрязла в коррупции и взятках.Ну-с, а чего мы ожидаем от нашей Рады? Не-не, не надо хлеба – только зрелищ. Вряд ли, видимо, те, кто тоже хочет «бути Бутом» и чего-нибудь тоже «зарыбалить» на индивидуальном выходе из коалиции, получат на это отмашку с Банковой – её причастность к процессу и без того очевидна. Надо взять паузу. Тем более, что решение – когда же все-таки выгоднее валить Юлю – окончательно еще не вызрело. Это во-первых.А, во-вторых, Рада способна войти в очередной ступор уже без внешнего участия.То есть, борьба вокруг того «есть коалиция – нет коалиции» обещает быть интенсивной и затяжной. Однако, как всегда, жизнеутверждающей. Тут, главно дело, народ, не пропустить момент: как только ты увидишь, что в спикерском кресле опять сидит нечто с пальцем в носу, периодически выгуливающим козулек под столом президиума, -- значит, Арсений Яценюк не согласился официально объявить о кончине коалиции, а ПРдуны с ним не согласились и, изобретя (для народа) повод поглобальней, наглухо заблокировали его законное место, и трибуну, и работу. А нечто, которое вместо Яценюка в кресле – это их вечный «резерв главного командования», «орудие возмездия», тот лом, против которого не существует ни приема, ни другого лома.Потому что спикерское кресло традиционно блокирует даже не ПРдун, а почти пол-ПРдуна. Это если с некоторым преувеличением.То есть, нормальные, здоровые люди стесняются схватить голимого инвалида за шкирку и шмякнуть колесиками об стенку.А сам голимый инвалид аж торчит от собственной миссии и нисколько не стесняется спекулировать на своей жестокой богообиженности. А большие ПРдуны нисколько не стесняются целенаправленно использовать калеку в качестве неприкасаемого блокиратора. Потому что они тоже калеки. Только духовные. Их оправдание – разве что в «региональном» происхождении. И зря наши телеСМИ в пиковые моменты стесняются продемонстрировать глубокое увечье «калифа на час» в захваченном спикерском кресле – в этом случае подробное ознакомление зрителя-избирателя с конкретными приемами «борьбы» ПРдунов, с детализацией «орудия» на колесиках, может, дало бы представление о глубинной сути януковичей гораздо более цельное, нежели их как бы «оппозиционные» речи во благо народа и страны. Если, конечно, общество еще не окончательно оглохло душой, поехало разумом и заледенело сердцем. Ну, это так, попутно… Итак. Всё по-прежнему зависит от Банковой. Даже, очевидно, решение Конституционного Суда, куда, по идее, должны двинуть «Регионы» в поиске окончательного решения – коалиции нет или, не дай Бог, есть.И тогда ситуация зависнет, наверное, до осени.То есть, вопрос то ли «ширки», то ли досрочных выборов будет оставаться стратегическим для Банковой.Которая на сегодня, это всем ясно, еще не определилась, когда и как кончать Юлю. В том числе, и по варианту недоверия парламента правительству – при сохранении нынешних в нем неопределенных раскладов и назначении и.о. премьера. Вот это был бы полный рай для Банковой: все ветки власти на подвесе и подсосе, а Президент -- зав. «сосисочной», куда выстроилась охерительная очередь, корректируемая зав. производством Балогой.Ну и скажи, народ, можно себе представить большую поебень, чем та, что происходит? Абсолютные мурлы играют в свою бухгалтерию, и вся страна – заложник этих рогульских забав. Только Янукович – весь аж напружинился, весь так набух, весь уже мысленно всем телом во желанной власти, и так ею, голубушкой, удовлетворяется, и сяк, аки перестоявшийся бугай…«Я жениться хочу! – Так женись, кто тебе не дает? -- Никто!!!»Теперь прикинь, народ, главное мурло таки столкуется с главным урлом. Пока что трудно представить, что Ющенко снова отдаст правительство Януковичу, как и трудно поверить, что януковичи согласятся на вариант широкого «единства» без премьера Януковича. Но так или иначе, и та свора, и другая (и какая из них страшнее – я б уже не решилась на быстрый ответ) живет с волнующей мыслью о клятой Юльке, и эта мысль читается легко и однозначно: «Час пробил -- пасть порву!». И если таки вся эта широкая стая, завладев на паях властью и корытом, чуждую и лишнюю «пасть» порвет, что будешь ты делать, народ, оставшись наедине с этой жуткой стаей?Так что, граждане, берегите Юлю. Своей же корысти ради! Хотя бы потому, что в оппозиции мурлам с урлами ей цены нет.Ой-ой, опять понеслось: «Продалась, сука!». Сколько живу, столько и слышу. Вот дураки. Да не продалась, всю жизнь мечтаю -- но некому, никто, гы, цену правильную не дает, утухни, обличитель хренов!Когда-то на какой-то праздничной пресс-тусовке я написала Юле на «гостевом» плакате: «Юля, будь! Без тебя это была бы другая страна». Не, ну много ли надо мозгов, чтоб сегодня представить – КАКАЯ именно это УЖЕ была бы страна?Конечно, Юля – тоже её продукт, куда как не безгрешный. Так не целуйте её в задницу, не любите, не сочувствуйте, не жалейте, но хотя бы надейтесь попользоваться её абсолютным бесстрашием, неустанным бойцовством и категорической неспособностью к бездействию.Именно по сей причине я б не согласилась с привлекательно оригинальной мыслью главы парламентского комитета Анатолия Гриценко – отказаться от претензий на президентство всем трем лидерам, из-за борьбы которых лихоманит страну. Кстати сказать, реакция Юли на это невинное своей утопией предложение не просто удивила – край огорчила намеком на то, что состояние девочки далеко не из лучших.Бедная Юля. Только в силу полной, видимо, загнанности можно было не отшутиться – типа, ради того, чтоб стране не грозил второй срок, я готова на всё.А, наоборот, набычиться и изречь нечто о маргиналах, «которые мечтают, чтобы мощные силы, которые имеют поддержку людей, исчезли», чтоб самим-де прийти к власти.Ах ты, Господи. «Ты, Зин, на грубость нарываисся». Киевский урок – не впрок? Ну, к примеру, вчера «маргинал» Литвин был «тьфу», сегодня -- уделал «мощные силы» в Киеве, а завтра им придется страховать задницу от него в целом по Украине.А что до Гриценко, то, думаю, высокомерие «мощных сил» к «маргиналам» его вряд ли заденет.Оно заденет тех, кому он всё более интересен именно потому, что Гриценко. Независимо и неконъюнктурно мыслящая личность.И, главно дело, никогда не замеченная в очереди в «сосисочную». Ни в какую – ни на Банковую, ни на Грушевского…Да, так теоретически выход за «манеж» и Ющенко, и Януковича, и Тимошенко действительно как бы есть разрядка напряженности. Хотя даже теоретически – весьма условно. Но практически дело даже не в утопичности. Практически – будем же справедливы, избиратель это чувствует – ни Юлю, ни даже Януковича никак нельзя поставить на одну доску с тем, кого мы (мы – по крайней мере) считали просто трутнем, а оказалось, что на наших плечах страной овладело животное.И это животное, конечно, надо бы теперь принести в жертву единству. Или «единству». Всё равно. Главное – кончить. А уж потом идти. Дальше. Или обратно. Или как получится. Неважно. Важно замкнуть этот круг: «Мы тебя породили, мы тебя и убьем. Майдан».А потом – это будет уже другая история. Если мы поумнели, повзрослели и поняли, что исходом выборов не заканчивается власть народа, которой мы обязаны (!) пользоваться, ежеминутно контролируя тех, кого избрали, и требуя к ответу – значит, другая история будет, наконец, хорошей. Оптимистической. А нет – значит, будем опять мучительно учиться. И учить. Сбрасывая пинками с трона тех, кто наше доверие не оправдал и надежды обосрал.«Убив» нами порожденного, мы дали бы знатный урок тем, кого потом посадим в кресло.Но мы предпочитаем скулить о преданных идеалах, жалеть себя и класть на всё с прибором.А животное (даже не дракон – а так, хоружевская козявка!) продолжает бандерлогами трахать всю страну. И к чему это приведет – не знает никто. Ну, разве что Кремль, а?

ТАТЬЯНА КОРОБОВА "УМЕРЛА, ТАК УМЕРЛА…"

Как ни мучалась, а умерла? Не, ну, понятно, бютовец некто Рыбаков и «самооборонец» некто Бут совершенно неожиданно и коварно воткнули кинжал в спину парламентско-правительственной «демократии», чем просто таки до яиц потрясли крилей с ЕЦем, крупно озадачили Бандерлога с бандой, но одновременно ввели Президента, мужественно противостоящего внезапно грянувшему грому, в крайнюю степень оптимизма: «Коалиция дееспособная, она продолжит свою работу».
Хорошее кино. И только «доны» — ну чисто, как дети — своей непосредственностью разрушают драматический накал крутого поворота сюжета.
Потому как рванули из песочницы к обещанному долгожданному корыту так, будто Рыбаков с Бутом их конкретные задницы помазали реальным скипидаром.
«Всегда готов!» — бедный Янукович просто сучит ножками в нетерпении.
А Президент — прям голосом Фаины Раневской: «Пионэры, идите в жопу!» — нет, типа, правовых оснований говорить о распаде коалиции и даже рассматривать этот вопрос.
То есть, на самом деле Банковая, планомерно и целенаправленно доведя ситуацию с коалицией до полного аута, по-прежнему оставляет почетное право последнего удара за Юлей. Чтоб потом широко и раздольно обвинять её в «разрушительстве».
«Убеждена, что Президент не будет вмешиваться в сугубо вопросы коалиционные. Это не вопрос Президента. /…/ Убеждена, что ради сохранения стабильности свою позицию должна обнародовать премьер Тимошенко. Как руководитель парламентской правительственной коалиции».
Это Раечка Богатырева «убеждена». То ли как секретарь СНБО. То ли как по-прежнему влиятельная «регионалка».
Раечка, блин, красота наша, ты б занялась вплотную сугубо профильными для СНБО вопросами НАТО, а мы б поглядели с удовольствием на конфигурацию «раком» программных антинатовских «убеждений» в сношениях со служебным стратегическим рвением. Не?
Ну, тогда б хоть на вопрос ответь: а кто повязал Ющенке для российской встречи с Медведевым именно голубой «ошейник»?
В таких знаковых вещах надо бы тщательнЕЕ даже, чем в выборе подвязки для фотосессии неглиже — уж скажи, Раечка, советнице Президента Людмиле, чьи голы ноги, лифчики и трусы до сих пор глянцево радуют всю страну, хотя и сильно смущают офис Катерины Ющенко.
Голубой галстук в Москву — фи, как примитивно. И тупо знаково.
Так я говорю, может кто-нибудь обсказать: если весть о развале коалиции догоняет Президента, чьей демократической опорой коалиция как бы является, именно в России, именно на переговорах с Кремлем — это о чем должно говорить?
Если о том, что Ющенко, обвязавшись голубым, окончательно добивает ненавистное Москве «оранжевое» и уже тем должен быть ей приятен — это один разговор.
Но ведь он играет «веру во второе дыхание коалиции» — следовательно, объективно ситуация выглядит следующим образом.
Как раз тогда, когда Москва демонстративно принимает Януковича прежде Ющенко,
когда Госдума ставит под риторический (для себя) вопрос Большой Договор,
когда звучит очередной шантаж ценой газа,
когда устами Лужкова Россия опять посягает на Севастополь,
когда уже без всякой дипломатии Кремль показывает кулак и фак стратегическому курсу Украины —
как раз тогда украинский Президент на переговорах с российским оказывается абсолютно раздетым, без опоры и тыла, с фитилем в заднице, догнавшим его с родных Печерских холмов «вибухом» демкоалиции.
Только последний идиот мог оказаться в таком положении по доброй воле.
А если это не воля последнего идиота — то кто в своих «антикризисных» игрищах выставляет Ющенку в таком виде на международной арене, в самом неблагоприятном её секторе?
Кто играет им (а заодно и страной), как Кабыздох мослом?
Не, ну если б Президент, вернувшись домой, спустил бы Балогу с этажа («кошку выбросил в окошко, было — кошка, стало — две»), мы б поняли, что он чего-то догоняет…
Так что, скорее, более жизнеспособна версия номер 1. Про добрую волю. И, соответственно, её носителя.
И, в общем-то, ничего нового.
Теперь — что дальше. «Пионэры», которые не идут в жопу, а нацелены, наоборот, на скорое переформатирование коалиции и полнометражное возвращение во власть, мешают, конечно, Банковой разыгрывать «второе дыхание» — то есть, добивать Юлю и коалицию не лобовой атакой, не битами, а «бутами».
«Регионы» просто жаждут, чтоб спикер Яценюк сделал себе лично харакири и немедленно объявил о распаде коалиции.
«Регионы» явно рассчитывают на то, что НУНС, ознакомившись со своими социологическими перспективами на очередных внеочередных выборах, мало-помалу таки решит «спасти страну», стабилизнуть её (заодно преданно лизнуть Президента) и погрузиться в «ширку», никогда не сходившую с повестки дня Банковой.
Лично я — за. Умерла, так умерла.
Стране нужно движение. А неважно куда. Главное, чтоб процесс шел, а не гнил.
Потому что сегодня голодная страна напоминает сытую хрюшку. Которая положила на всё и лежит, раскинув ляжки.
Не-не, этот образ не от Валюшки Семенюк, из-за которой в парламенте сшибаются, ожидая её отчета по Фонду госимущества, а она в это время топит жир (у-у, как богато!) на турецком солнышке.
Медовый, мол, месяц. Ну да, шестой.
Хотя, судя по пляжному фото на УП, там у ей и ейного новобрачного на озабоченных физиономиях такое выражение, будто как раз случился аналогичный случай.
Кит плавает вокруг самки и с упреком говорит: «Сколько стран, сотни экологических организаций, выдающиеся политические лидеры, миллионы людей — все они борются за то, чтобы наш вид выжил, а ты мне — голова болит…»
Слушайте, я тут по техпричинам с задержкой выхожу, так информация одна другую выбивает.
Во, свеженькая: 70,3% опрошенных Фондом «Общественное мнение — Украина» не одобряют действия Президента Ющенко на его посту.
И если бы президентские выборы состоялись в ближайшее воскресенье, за него проголосовали бы аж 7,2%.
Ну и, казалось бы, чего мы мучаем страну, прикрываясь заботами о стабильности и благе народа?
Сегодня на самом деле проблемны как переформатирование коалиции, так и новые парламентские выборы. Есть всякие варианты, о них говорят, пишут, спорят.
Но на хер она, вся эта возня, нужна, если на самом деле это только поиски путей для выживания Ющенко и обсевших его прихлебателей?
Гнать засранца поганой метлой во имя народа и волей народа — это так логично. Казалось бы.
Но народ молчит. Ты чего молчишь, народ? Демократия — это ж не разовое действо.
Пока массы безмолвствуют — вовсю длится и развивается полное оскотинение на Банковой.
Ты глянь, народ, какое у нас сегодня пополнение в «Избранном» по переписке Президента с премьером — это в связи с трагедией на шахте им. Карла Маркса.
«Глава государства направил письмо к премьер-министру, в котором высказывает свою позицию относительно необходимости создать правительственную комиссию с целью расследования причин аварии и предоставления помощи потерпевшим», — сообщает Банковая.
Вот чего в час очередной беды с жертвами и потерпевшими не хватает горняками и правительству, так это «зверхнє» указующего перста в эпистолярном жанре. То есть, кому боль, кому кровь и слезы, а кому — продолжение войны, несмотря ни на что.
Войны — и дешевого, абсолютно аморального пиара.
Надо всё это позорище длить? Не надо.
Конечно, вот Арсеня-спикер, как и ожидалось, не самоубийца и говорит — спасаю, мол, коалицию и, хрен вам, не объявляю о её кончине, потому что никаких юридических оснований нет.
Ну, рано ли, поздно…
Чего уж резать кошке хвост по частям…
И не реагируй, народ, как Банковая Балоги-Ющенки об коалиции волнуется – как известно, никого из врачей так не беспокоит учащенный пульс пациента, как патологоанатома.

ОЧЕРІК "ПРО НАШИХ БОБІКІВ"

ПРО НАШИХ БОБІКІВ
Естафету почесних зрадинків України від Сан Санича Мороза прийняв Віктор Андрійович Ющенко. Тепер замість Шуріка буде інше хоружівське диво рулити нашим колгоспом. І всі, ну абсолютно усі намагаються стати у того руля. Україна гордо перетворилась на колгосп. І тепер ми можемо заявляти на міжнародній арені: так, у нас колгосп-мільонер... Він державі мільон винен!
«Был бы человек хороший, а статью подберем!» Цей основоположний принцип радянських професіоналів від юстиції явно не втратив актуальності. Однак, професіонали вже не ті. З’їздились, спились, скурвились. (потрібне підкреслити). І ніяк тепер не можуть, бідолахи, для хорошої людини придумати хорошу статтю. Щоб точно відповідала. Щоб напевно. З гарантією.
Ну от, взяли Луценка. Накатали сім томів з приводу його бійки з Черновецьким та польотами у власних цілях на службових літаках (Драйзер плаче!), а толку – зеро. Суд взяв та визнав незаконним порушення кримінальної справи проти Луценка. Ну йоли-пали! Скільки раз я буду Вам, Вікторе Івановичу, давати безплатні поради? Обридло чесслово! Останній раз! Останній раз вчу, за якою статтею можна нафіг закрити всіх цих Луценків, Жваній, Гриценків та інших бандитів, яким, безумовно, тюрми.
Отже. Стосовно Луценка Юрія Віталійовича, Жванії Давида Важаєвича, Тимошенко Юлії Володимирівни, Гриценка Анатолія Володимировича та інших (список сформувати), хто порушує громадянський спокій в Україні, загрожує конституційному процесу, семимильному поступу країни туди-сюди на місці і взагалі не розуміє основ державної політики, можна порушити кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. 341 КК України – «Замах на захоплення будівель чи споруд, які забезпечують діяльність державної влади» , ст. 293. «Групове порушення громадського порядку», Стаття 344. «Втручання у діяльність державного діяча», ст. 346. «Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча». Ось! І тепер цих жужиків можна крутити на всю котушку!
«А коли ті всі злочини вони вчиняли?» - спитаєте ви. А я вам скажу! У листопаді 2004 – го року. Намагались захоплювати Луценко та інші польові командири будівлі, які забезпечують діяльність державної влади? Так! Порушували громадський порядок разом з групою осіб, десь так приблизно, у п’ятсот тисяч чоловік? Так! Та ще й перешкоджали транспортному рухові! Втручались вони у діяльність державних діячів: Януковича В.Ф. (прем’єр-міністр України, 2003-2004рр., 2006-2007рр.), Кучми Л.Д. (Президент України 1994 – 2004рр., голова спостережної Ради Національного університету ім.Шевченка, 2008р.), міністрів кабінету міністрів України, працівників Адміністрації Президента України? Безумовно! Нагло і цинічно! Бідного Толстоухова ледь насмерть не оглушили барабанами! Погрожували вони насильством державним і громадським діячам? Так, так і ще раз так! «Кучму – геть!», - хто кричав? «Бандитам тюрми», - хто казав? Це яким бандитам? Віктору Федоровичу Януковичу? Ринату Леонідовичу Ахметову? Борису Вікторовичу Колесникову? Сергію Васильовичу Ківалову? Та це ж поважні люди! Видатні громадські і політичні діячі! Нагороджені орденами та грамотами Президентом України Ющенком В.А.! На кого дзявкали, шавки?! Як посміли! Люди порядні, у краватках ходять! А їх у тюрми?!
І от за цими статтями їх і закривати. Всіх. Підряд. Женю Червоненка можна тіки не трогать, бо дуже вже він хороший. Всьо зразу понімає, сабака. І нічо не каже. Не те що Жванія – шакал! Ти йому тіки чу-чуть намікаєш, нащот язика примкнути, а він тут же! Ну тут же і вивалює всьо, шо знає. І знає, гад, багато. Грузін, мля, грузін...
А от статтю 353. «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи», Вам Вікторе Івановичу, я б радив притримати. В шухлядку покласти. Це у нас хай полежить. Єсть один такий, що прийняв присягу на Євангелії ще не ставши президентом... Єсть. І укази видавав ще до інавгурації. Пам’ятаєте Вікторе Івановичу? А-а-а! По очах бачу – не забули...
І взагалі, кричати – не наш метод. Ми ж не екстремісти. Демократія – не вседозволеність! Я, у Шустера на «Свободі» послухав, оно, центрового Кріля. І, хотя, я нічо не поняв з того шо він говорив (він сильно умнО рассуждає – куда там всяким Гриценкам!), но таке склалось у мене враження, шо всі хароші люди: і Данєцкі, і Закарпатські, і даже Толік Кінах з Людою Супрун повинні об’єднатися навколо центра. А по центру має буть цей, ну, замєнітєль факсімілє, фамілія у нього ще така, діоксинова... А і ну його – не вспомню. Так от об’єднавшись навколо цього самого центру можна, даже, і подумать про якусь стабільність, а, може, даже, і справедливість...
А вона, справедливість тобто, уже починає торжествувати і то так, я б сказав, ніпадєцкі! Кляте СОТ заставило нас знизити ввізне мито на автомобілі до 10%, але це ж не справедливо! Несправедливо, бо наші, рідні, кровні, викруткової зборки, сокирного дизайну і небесної ціни автомобілі могли б тоді купляти тільки любителі ретро та мазохісти. У нас їх мало. У нас багато людей, які вважають себе патріотами, але, як тільки справа доходить до власної кишені, наші люди дружно голосують гривнею проти вітчизняного виробника. Цим вони доводять, що крім того, що вони патріоти, вони ще й розумні. Але на кожну розумну голову знайдеться добрий депутат. 3 червня, як я і пророкував буквально два тижні тому, Господь подав давно прошену багатьма поколіннями українців єдність Верховній Раді: 367 голосами депутати ствердили, що 25% мито на автомобілі залишається з нами до 1 січня 2009 року. Скупа чоловіча сльоза омила мою щоку! Це означає, що Святаш, Васадзе, Порошенко та інші «виробники» є справжніми українцями. Бо той тариф ще на пів року – то, як у бородатому анекдоті, «і ще на помідори». Анекдоти так просто не складають! Ні.
Цього тижня Російська Держдума знов дружила з нами. Я їх розумію – занятись нічим, а, як казав Жванецький: «не умеешь любить – сиди дружи». От і Дума знов вздружнула. Пригрозили, що розірвуть з Україною договір про дружбу, співпрацю і стратегічне партнерство у випадку, коли Україна приєднається до того славнозвісного ПДЧ з НАТО. Певно, думали написати, що образяться коли Україна вступить в НАТО, але то було трохи розмито – все одно, що сказати: «коли рак на горі свисне». Тому попередили за старою звичкою: «шаг влево, шаг вправо считается побег, прыжок на месте – провокация». А так як, наші тільки й уміють, що плигати на місці, то Петро Миколайович Симоненко тут же і підтвердив, що невістка (сиріч Україна) сама доплигалась до міждержавної срачки. Ну, Симоненко, як завжди, правді матку врізав – ми Росію постійно провокуємо. Он, 4 червня два (http://obkom.net.ua/news/2008-06-04/1755.shtml) непотопельні морячки з малого протичовнового корабля «Суздаль» пішли в розвідку боєм в українське місто Севастополь. Провівши рекогносцировку в барі «Театральний» вони мирно повертались в місце дислокації, коли дорогу їм заступив Меморіал героїчної оборони Севастополя 1941-42 років. Морячки вступили у нерівний бій з кабінками, встановленими для почесної варти школярів біля Меморіалу. Переважаючими силами української міліції (бандєри проклятиє!) морячки були полонені. От скажіть, хіба це не провокація? Страшна! Додуматись поставити Меморіал на дорозі російського моряка! Це вам не згвалтований бюстик Пушкіна у Львові! Це, практично, військовий конфлікт! Тут уже цілий казус беллі! Добре, що Держдума про це не знає – були б, договір розірвали ще таки вчора...
А ви Знаєте, де двоє б’ються, а третій битий? Правильно – у двобої століття: Шуфрич проти Гелетея! Страшний Закарпатський Беркут проти Безжального Карпатського Бурундучка! Поспішайте бачити! Тільки один раз! Поєдинок честі! Поспішили, прийшли. А там – ідилія! Зустрілися дві самотності. Гелетей поцілував Шуфрича, а той навісив люлєй своєму тренеру. Мда... Яка честь – такі й дуелі. Цікаво, а нащо там була карета «Швидкої допомоги»? Чи то психіатрична? Чесне слово – я розчарований. Я так чекав цього двобою, що пропустив фільм із Джекі Чаном. Нє, ну я не так щоб жалкую – Шуфрич реально смішніший за Джекі. Але Валєра! Цей термінатор з нунчаками, цей ніндзя – чебурашка! Як же так? Чому не скрутив-поламав Нестора? У мовчазного бультер’єра короткий повідок? Чи, після того, як Луценко, несподівано для себе, наніс Черновецькому травми, несумісні з посадою міністра, Валєра вирішив відмовитись від бою і зіграти дурачка? Переконливо вийшло. Як каже наш мудрий древній народ: «Балога є – ума не нада і сили прикладать не тре!»
А на Чорному морі зараз тепло і дорого. Дорого на пляжі, дорого й на шельфі. А як ви думали? Батьківщина – штука дорога. І, коли в 4 студенток, які скинулись зі стипендії і купили собі кавалок шельфа з незначними запасами нафти (Уругваю б вистачило – нам замало, та й не треба) виникають невеличкі проблеми з урядом, Президент тут же і стане на сторожі інтересів 4 студенток і їх першого бізнесу – компанії «Венко – Прикерченська Лтд.». Це щоб у дівчат стресу не було. Щоб вони не втратили охоту до бізнесу.
Дехто з гарячих голів, які не володіють державницьким підходом до справ закричав, що це крадіжка. Уявіть собі, ці несвідомі люди кажуть, що не могли «руки які не крали» поставити підпис під таким указом. А вони і не ставили. Для цього факсиміле є.
До речі, Вікторе Івановичу! У мене тут з’явилось кілька цікавих проектів...
Факсиміле позичите?

ФКАНТЄКСТЄ 21 - 28 ЧЕРВНЯ 2008 РОКУ

ФКАНТЄКСТЄ 21 - 28 ЧЕРВНЯ 2008 РОКУ
Створили комісію. Розслідують правомірність дій міліціонерів та бійців внутрішніх військ. У склад комісії увійшли один заступник командуючого внутрішніх військ і співробітники інспекції за особовим складом МВС України. Корвалол. Валідол. Сльози. Соплі. Сильні мужчини плачуть, як діти… «Йоптваюмать, куда ти сматрєл, далпайопіщє!!!! Нах без пенсіі!!!» Серйозне «чепе». На ноги підняте все керівництво МВС. Міністерство визнає, що військовослужбовці внутрішніх військ допустили помилку. Немає меж готовності міліціонерів вибачатися за помилку та грубість.
Безсонні ночі. Важкі думи… Совість! Совість встає білою примарою перед обличчям, – «А отого хлопця дубцем гумовим по тім’ячку… Даремно було… Двадцять років пройшло, а іди ж ти – пам’ятається… Ще його дівка так кричала, - «Не бийте! Не бийте! Він не винен!...» Ото тобі зараз і тисне серце…В груди… Якесь таке велике, наче розперло його. І дихати важко. Ото тобі і погони в плечі, як випалені. Шлях до-о-овгий – від постового до генерала. Трояндами закидували дорогу. А ти – все по колючках. По пелюстках інші завжди ходили. Вони завжди докладали про «бусдєлано!», а тобі – відповідай… Та ну! А мене хто пожаліє?! Скільки років віддати тій бл.дській службі і заради чого?! Щоб зараз мене габали, як кота шкодливого та носом, носом, щоб фуражка падала, тикали!!! За що?! За пісюху-малалєтку, патлатого нарка і двох далбайобів у формі?! Мене?!»
Скільки експресії! Які етюди з життя бравих генералів може намалювати фантазія! І все через те, що два солдати внутрішніх військ нечемно повелися з однією громадянкою України і одним громадянином Великобританії. Так! Це правова держава! Тут усе сліпуче ясно – за немотивовану грубість та перевищення службових повноважень стосовно платника податків, державний службовець повинен відповідати за усією суворістю закону, швидко і невідворотно, як перед карою небесною. Тільки так можна повністю бути упевненим в тому, що державний службовець НІКОЛИ не наважиться перевищити повноваження, грубити чи вимагати хабара. Тільки кара, невідворотна і справедлива кара за скоєний злочин чи заподіяні збитки може навчити людину наділену владою чи будь-якими повноваженнями, застосовувати владу і повноваження у рамках, відведених законом. Саме такі принципи і діють в Україні. Але лишень стосовно людей, які займають верхні сходинки соціальної драбини.
Громадянка України Євгенія Тимошенко та громадянин Великобританії Шон Карр ще не встигли розказати мамі рідній (Женя) і мамі-в-законі (Шон) про те, що ж сталося, як МВС уже у всьому призналось і покаялось! Феноменально! А не пам’ятаєте, за ту дівчинку, що її «беркутівець» на футболі відметелив гумовим дубцем по голівоньці, коли вибачатись почали? Не інакше, як після всіх слідчих дій. А тут… Прямо на другий день ледь лоба не розвалили від напружених молитов. Таки дурня не треба заставляти! Він, як правило, релігійний понад усяку міру.
Випадок з дітьми прем’єрки вийшов таки дурний, неоднозначний і яйця виїденого не вартий. Однак, своїми істерично скоординованими та планово-безглуздими діями він має всі шанси стати тим, чим стала для Ющенка на перший погляд дурнувато – нешкідлива ситуація з їжачками та синовим «бумером». Схоже, наші політики таки люди і люди не найкращого гарту. Як тільки ти – не доведи Господи! – зачіпаєш владних дітей – жди біди. І тут вони уже об’єднуються в одне щетинисте кодло. Ганна Герман миттєво забуває про ворожнечу з Юлією Володимирівною і висловлює їй всіляку підтримку у справі встановлення невинуватості дітей в інциденті. Скидається така медвежа послуга на хитро сплановану дискредитацію, однак, при детальнішому розгляді, починаєш розуміти – вони до крику, до колік в животі, до мерзотного холодного поту бояться опинитись в шкурі простого громадянина. Це, до речі, не стосується особисто політиків – самі вони здатні пройти і через тюрму, однак, діти! О! Це ж не просто діти – це приниження статусу.
При чому сцяти від страху по ногах починають якраз начальнички середньої ланки. Вони розуміють – ніякий закон і об’єктивність щодо них працювати не будуть. Бо у всі часи від Йосифа Віссаріоновича та Лаврентія Павловича і аж до Віктора Андрійовича та Юлії Володимирівної буде потрібен СТРІЛОЧНИК. На нього все спишуть і він за все-все відповість. Тому організовано все валять на двох хлопців – солдатів, які – я чудово усвідомлюю! - можливо і повелись неадекватно. Он воно, як не просто бути народом! У наших реаліях можна з однаковою вірогідністю припускати і те, що хамили солдатики і те, що сваволили Ромео з Джульєттою. Он він – розкол суспільства і його потрясаюча єдність! Для одних і для других народ щиро бажає цюпи, звіздюлєй і грандіозного «втику». І якось відходить на задній план, що при тому, що якби, хоч одна сторона у цьому конфлікті, мала позитивну репутацію в очах суспільства, то було б очевидно повністю, хто з них правий, а хто – винен. Скажіть, хоч хтось уявляє собі, що у Британії можна проїхати в закриту для проїзду зону? А можете собі уявити, що лондонський «кокні» може взяти жінку за ногу та скинути з мотоцикла? Ні перше ні друге? А у нас – осьо! Обидва факти в які віриться повністю! Це найяскравіша ілюстрація прислів’я про «бідне і дурне». І нема на то ради!
Але не все так погано у нашому домі! Схоже на те, що за Євро-2012 переживати не треба. Навіть, якщо на стратегічній Раді у Відні комісія УЄФА дасть нам червону картку за «косяки» у підготовці до Євро, ми не пропадем! Наріжемо ще земельки різновсіляким «інвесторам», типу Новинського, якому красіво віддали за недобудований «Троїцький» 80 гектарів землі у зеленій зоні Києва та понадаємо всім, хто захоче ще земельки і «по-биріку», швидко – швидко «роздарувавши» всі діляночки, які мають хоч якусь цінність та не зробивши буквально НІЧОГО у плані реальної підготовки наші чиновники та «бізнесмени» зможуть реально врятувати престиж України і провести Євро 2012! Вони просто для цього Італію орендують… А там, слава Богу, з інфраструктурою все в порядку.
А ідеї таки поперли у нашої влади. Нарешті, можна спостерігати хоч якийсь результат роботи правоохоронних органів. Бурхлива діяльність Луценка на ниві боротьби з корупцією (глянь, скільки наловили чиновничків – хабарників за останні два тижні! Може й сяде, врешті, хтось?) може пояснюватись ще й тим, що над ним згустились брови дволикого Віктора: Івановича і Андрійовича. За інформацією газети «Коммерсантъ» Віктор Балога запропонував Юлії Тимошенко угоду, згідно з якою, він не розвалює далі коаліцію та не ініціює відставки прем’єра (чи пак прем’єрки), а вона, натомість, виганяє з уряду міністрів від НУНСу, якими дуже незадоволені на Банковій. Я коли таке прочитав, то, чесно, подумав, що шизофренія у наших політиків не професійна хвороба, а стиль життя. Самі призначили по своїй квоті СВОЇХ міністрів, а тепер хочуть, щоб їх Юля виганяла! Є таке гарне російське слово, яке повністю передає відчуття від наших політичних ігор. Наше таке слово, теж на ЄЦ закінчується.
Здавалось би, Юлі таку пропозицію прийняти можна – однаково не своїх пішаків жертвує але мати в уряді замість Луценка міністром внутрішніх справ Балогу (який туди серйозно намилився) – слуга покірний! Це ж собі не те що гілку підпиляти, а ще й скла товченого на місце планованого падіння підсипати та угноїти його відповідним чином.
До речі, про ЄЦ. Єдиний центр, тобто. Дві букви в його абревіатурі повинні налаштувати вас на те, що дивуватись цій партії не можна. Однак, мене здивувала заява І.Кріля, зроблена ним у Сімферополі про взаємну смерть російської мови та України. От, їй-бо, не розумію: коли у них загострення, а коли - просто так, словесна срачка. Що це було? Що це за заява? Погроза? Страх? Констатація факту? Який глибокий цей Кріль! Не зразу й зрозумієш. Чого це «русскому» вмирати? Принаймні зараз? Китайців ще років п’ять в Росії не буде критично багато. У світлі неконституційних рішень Донецької міської ради про обмеження українських шкіл, а також про визнання регіональною мовою російську цілою низкою облрад на сході та півдні України (за які ніхто ніяким чином не відповів) швидше помре мова українська. Значить, Україна вічна? Це мав на увазі Кріль? А на заході країни вони що казатимуть? Про те, що російська ніколи не матиме статусу «офіційної»? Мда… Очевидно, глибина цієї заяви покликана злегка закрити бажання ЄЦ сказати всім те, що вони хочуть чути, щоб їм дали волю зробити те, що вони хочуть робити. Втім, нічого аж такого складного за такими заявами і вашим, і нашим не спостерігається. Чергова недолуга димова завіса. Що цікаво – повірять. Або вдадуть, що вірять. А що? Язик на те і є, щоб на нього щось покласти. І на мові його теж застосувати можна – для облизування…
Тільки ж як не облизуй деякі субстанції, а присмак від них лишається – Боже збав! Геннадій Адольфович Кернес, секретар Харківської міської ради та артист розмовного жанру, за сумісництвом, особистість, безумовно, всебічно розвинена та інтелігентна черговий раз довів собі і всім оточуючим, що деякі горби в душі людини у фіолетовому боа повністю виправити зможе хіба що фізичний тиск на бренне тіло кількох сотень кілограм землі. Адольфович відмочив чергову штуку: дав в голову жінці-помічнику депутата Харківської міськради та – висловлюючись барвистим язиком, від якого вжахнуло б великого Пушкіна – «підсрачника» самому депутату міськради А.Руденку. Якось, ніби, й нема вже чому дивуватись у цій країні, але все ж таки проскакує іноді… Харків’яни! А як ви таких приматів як Добкін і Кернес вибрали? Якось же має обґрунтовуватись вибір? Ну бодай якусь думку раціональну… Кияни хоч гречкою взяли. Навіть не знаю, чи то любов така сліпа, чи то козли настільки меткі…Чи знов народ не винен? А токмо тільки недосконалі закони та, навіть, сама Конституція?
До речі, на днях у неї, бідолашної, День Народження. Бідна клигає та кашляє от уже який рік. Уже й батько її Сирота друге пришествіє в парламент здійснив, а вона все ніяк, ну ніяк працювати не хоче. Всі, кажуть, погана вона. Всі кажуть – другу треба. А загадкою для мене лишається – чого ж погана? Чи хтось пробував нею керуватись? Отак, жодного разу не застосувавши, не взувши, не поносивши і вирішили – не по нозі, муляє?! А може б спробували? Ну хоч одну статтю! Ну хоч раз! На практиці. Та дотриматись. От, хоч цю одну:
«Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.»
Оцю одну реально треба тільки виконати. І все. Все решта само піде.
І чим не національна ідея?
Зі святом вас, співгромадяни!

ФКАНТЄКСТЄ 14 - 20 ЧЕРВНЯ 2008 РОКУ

ФКАНТЄКСТЄ 14 - 20 ЧЕРВНЯ 2008 РОКУ
Нарешті я побачив як виглядає п’ять мільйонів баксів «вживу». Не так багато, як мені здавалось – у три кульочки «Босс» влізе. В принципі, це нормальна плата за кримську земельку – три кульочки папірців за море, сонце і повітря. По телевізору одразу сказали, що це найбільший за існування української держави хабар. Не додали тільки, що це хабар найбільший з упійманих, бо реально – це копієчки, які тратить на льодяники за тиждень який-небудь син якого – небудь депутата.

П’ять лимонів! Ото взяв би голова місцевої ради Партеніта то бабло та міг би в депутати Верховної Ради йти. Від якої хош партії. Хош від Регіонів – пажалста! Хош від Нашої України – милості просю! Хош від БЮТ – то до Губського. А хош від комуністів – так там ще й здачу дадуть…

Не судилось, значить, Україні мати ще одного професійного патріота, який би болів душею де НАТО і не НАТО. Не зважаючи на біль від втрати молодого перспективного політика національного масштабу, яким, безперечно, є голова Партеніта, я, все ж таки, страшенно утішився за нашу міліцію і хотів би знати чи й справді шановний голова Партенітської ради має визначене майбутнє у вигляді гарантованого працевлаштування з повним пансіоном років так на 8-10? Але то питання уже до прокуратури. А там, я думаю, за три кульочки «Босс» таку проблему не вирішать але за п’ять постараються. В голови селищної ради ще ж напевно є. За щось він же мусив стати депутатом місцевої ради та її головою?

Але прошу, тільки не думайте, що головою Партенітської селищної ради можна стати за гроші! Ні, ні і ще раз – ні! Тільки за світлі ідеали! Тільки – за вірність тим ідеалам! А ідеали у голови, прізвище його Конєв, є. Прізвище маршальське і сам він вояка хоч куди. Служив у будівельних військах (я не жартую!), підполковник у відставці, замполіт. А ким же ще має бути людина, яка регулярно «грудью» встає на «защіту отєчєства» проти НАТО, як не замполітом? Прославився Конєв тим, що разом з Наталею Михайлівною Вітренко грудьми, цицька в цицьку, став на захист кримської землі від таких же стройбатівців як і він сам, тільки НАТОвських. Живота не жаліючи! Нєдєля на сухпайку - а відтояли Крим від двох кранів та одного самосвала американської армії…

Так, не втратив ще клас замполіт Конєв! Ще пам’ятає, що за нереальну американську загрозу можна відгребти реальне американське бабло. Так що у Конєва, повторюсь, є світлі ідеали! У трьох кульках поміщаються. А щоб у вас не склалось враження, що такий ідейний тільки один Конєв, оцініть його слова з інтерв’ю газеті «Кримское врємя»:
«— У вас в кабинете на самом видном месте стоит не портрет Ющенко или Януковича, а… бюст Ленина.

— Я беспартийный. Хотя, как замполит, наверное, прочитал все 55 томов собрания сочинений Ленина. А этого Ленина привез с собой еще из Туркмении, когда в 1992 году последним приказом главкома СНГ Шапошникова перевелся служить в Крым.
— Как реагируют на вашего Ленина те же нардепы и миллиардер Тарута?

— Нормально. Никто еще слова плохого не сказал. Они все тоже вышли из того времени.»
Розкішно! «Они все тоже вышли из этого времени!» Тільки «врємя» з них ще не вийшло. Скільки правди у безкорисного замполіта! Скільки їх – політруків, інструкторів райкомів і міськомів, сексотів і вертухаїв, «освобождьонних сєкрєтарєй» і руководітєлєй пєрвічних парторганізацій зараз і далі керують країною? Червоні, як палітурки ПСС В.І.Лєніна, правда, трохи полинялі за останні сімнадцять років від насичено-помаранчевого до ніжно-фіолетового, але класу і виучки, здобутої у ВПШ, не втратили. Замполіти всіх мастей та їх діти заправляють моєю країною, а коли я говорю, що з року в рік жити краще не стає, вони кажуть, що у цьому винні націоналісти (хоч один керував державою за 17 років?), мова (в Криму особливо!) і НАТО. Хоча, НАТО таки винне – Конєв же рублями російськими не брав, а доларами НАТОвськими. Пабєділо НАТО Конєва. Нє убєрєглі надьожу! А как пошол! На взльотє взялі… Ех, Смуглянка…

Замполіти… Це безсмертна категорія українських чиновників, яка ніколи не втратить своєї виучки. Замполіт – це глиба. Це людина, яка нічого в житті не робила, людина, яка не має професії але має «міровозрєніє». Вона все життя вчила ПРАВИЛЬНО розуміти політику партії і ненавидіти тих у кого такої правильної політики не було. Що ж, партії нема але ідеали лишились. Основні – це апетит, стадність і відчуття шухєра. І, якщо апетит переважає над відчуттям шухєра, не переживай – стадо тебе не покине.

Будьмо уважні! Зараз почнеться виття з усіх прес-підворітень про політичні переслідування в Криму. Зараз будуть квилити, як Ярославна на валах Путивля, про те, як самовіддано захищав Партеніт Конєв від НАТО, бандерівців і татар. СВОГО закрили.
З ким би ото об заклад побитись, що голову Партенітської сільради випустять раніше ніж виженуть з МВС Луценка? Може, з самим Луценком? Чи з генпрокурором? Чи з суддею яким? На мільйон баксів. Я б тоді й програв би з охотою. І то не біда, що у мене нема таких грошей. Я б оголосив збір по долару з кожного, хто хоче, щоб я програв отой заклад. Думаю, у нас знайшовся б мільйон людей, які хотіли б КУПИТИ справедливість раз безплатно її нема. Тільки, боюсь, не стане нам грошей. Дорога штука справедливість, дорога штука й право, дорога штука й закон. Він і державі не по кишені, не те що нам…

І все-таки, я хочу помилитись, я хочу вірити, що, врешті-решт, хоча б якась видимість порядку в країні буде. Що люди на високих посадах будуть працювати за зарплату (насправді велику зарплату, яку ми їм платимо!), а не за «реальний лавандос», який вони з нас здирають. З цією надією я вмикаю телевізор і дивлюсь чергове політичне ток-шоу. І розумію, що надія моя в агонії.

В пів ока спостерігаю, ото, в неділю, на 5-му каналі у програмі «Майдан», дискусію між двома депутатами – Жебрівським і Донієм. І каже Жебрівський, що, мовляв, хоча йому й соромно, і це, безперечно, не законно і антиконституційно, але, іноді, бувають випадки, коли він мусить голосувати за себе і за «того парня», колегу, який вийшов чи то цигарку викурити чи то кави випити…

А курва ж ваша мать! То ви там каву пити ходите?! Курити?! Іди в цеху, від верстата кави випий. У школі на уроці сходи покури та залиш учнів. Іди під час операції пропусти келишок «сухаря» в буфеті, коли в тебе пацієнт на столі. Піди у жнива дрімани в борозні.
Чого ж ти не йдеш, народе мій, працелюбний? Бо мусиш працювати? Кинь, дурню! За що ти працюєш? Ти, лікарю, за що працюєш? За пів ставки? А ставка 900 гривень? З калимом і фальшивими лікарняними, отже, тисяча виходить? І, як бонус, всі неприємності за не проведену вакцинацію тобі на голову. Не тому рагулю, який неякісну вакцину тобі притаранив, а тобі?!

Нема, кажеш, грошей на медицину. Та й правда, що нема. На секретаріат Президента скільки треба в бюджет закласти, а на Кабмін, а на Раду… У-у-у, брат, ти правий – нема грошей. Ледве Колі Рудьковському на Париж стало. Пів мільйона. Та на кілька нових «Мерсів» для кабміну – ще Янукович купляв, зараз, як уряд поміняють, знов їх обновляти будуть.

Це вони з твоїх грошей, докторе, брали. Не шкода? Угу. Ми ще заробимо. Ми вміємо. Врешті-решт, майнемо до Італії – один чорт там наших, біля метро Гарбателло у Римі, уже більше ніж у Харкові на Барабашово.

Або в Іспанію метнемось. Заробимо яких пару тисяч євро, щоб потім мали що послідки арійські, у поліцейській формі, відбирати в нас по дорозі додому. Не хнюпай, доктор, носом! Не кури жадібно! Нема у нас, сам бачиш, ні на кого надії – навіть на рідні консульства за кордоном. А на них – то в першу чергу. Ми всюди винні. У Європі – бо українці і вдома – бо українці. Хто нам винен? Німецькі поліцейські, які знущаються над нами? Чи наші хруні, які, щоб у них менше роботи було, охоче допомагають меркелівським поліцаям нас щемити, щоб ми ж і боялися? Самі ми винні. Ми їх годуємо, ми їм платимо, а вони мають нас там, де ми і є. Бо у них завше є добрий товариш, який допоможе проголосувати, щоб не перервати процедуру перекуру.

Свиноферма! Так назвав цього тижня своє місце праці Арсеній Петрович Яценюк. За що люблю Арсенія Петровича – за точність формулювань. Їй-бо, правда. І рила схожі, і апетити тотожні, і поведінка така ж, і працездатність аналогічна, як і в породистих кабанів. І така ж готовність жерти і втоптати всіх, хто заважає. Як там герой України Єфім Звягільський казав тому нещасному начальнику Держпромгірнагляду, який посмів виконати свою роботу і закрити братську могилу ім. Засядька через її аварійний стан, - «будеш харкать кров’ю и сидеть на нарах!» А що тут дивного? Для Героя України, чиїм іменем названа вулиця в Донецьку, тільки їсти свиню не кошерно, а бути нею – допустимо.

Був би він там такий один – було б дивно, але там людину побачити – очі видивитись. Серед того ситого плямкання та рохкання і не розчуєш людського голосу. Хоча, ми ж його вже там і не чекаємо.

Але геть смуток! Розкажу-но, я вам, «на квітку», казочку. Жив собі, був собі Олесик-Телесик. Не сам він був, не сам і жив. Але казка не про те, хто і з ким жив, а про те, хто з ким жити не міг. Підріс Олесик-Телесик до росту метрпісятьвісім і солідності невимовної і змастирив йому дідусь Льоня, прикольного «корабля». Дунули дідусь Льоня з Олесиком-Телесиком того «корабля». Та не самі й дунули – цілого «корабля» удвох не дунеш! – а разом з Іренкою-Зміючкою та цілою купою інших гадів. І погребло їх ловити рибку… Ну, там ще багато в казочці є про кого: і Югана-Побивана - змія чотириокого, і Юлю-Повітрулю – Скрути Косу-в-Дулю, і Вікторів два – Особа Одна…

Але наша оповідка про складні взаємини Олесика-Телесика та Іренки-Зміючки. Власне, казочка не проста, бо після корабля, який дідусь Льоня змастирив і дунув, шо Олесик-Телесик, шо Іренка-Зміючка, шо інше гаддя – берегів не бачило. Тому, поки не прийшов час прилинути до бережка, поки знов не покликала до себе Юля-Повітруля, а Юган-Побиван не позначив чітко ті самі береги, за які не випливеш, вирішила компанія гадів – Олесик-Телесик та інші офіційні особи – скинути баласт. Довго і тихо Олесик-Телесик та Іренка-Зміючка вирішували, що ж переможе – підлість чи наглість? А перемогло, як завжди, бабло. Прийшов до дідуся Льоні Віктор Регіонов Лице-Колаптоїд в Яйце і Зміючка-Іренка пішла… Одні кажуть – в декрет, а інші кажуть, що туди, звідки декрет починається… Ну, я там не був, мед-пиво, не пив і в «корабля» не дув. Тому, за шо купив – за те й продаю. Як Рибаков коаліцію...

Ну ось, дорогі діти, і казочці капЄЦ, а хто слухав – тому ту чай і два кофє!

"ФКАНТЄКСТЄ": 6-13 ЧЕРВНЯ 2008Р.

«У нас є Бут і ми крєпчаєм!» Юрію Віталійовичу, як вам новий слоган для Народної Самооборони? Правда класний? І бігборди вам ще треба замовити. Бажано з Юлією Володимирівною. Так щоб ви стояли разом і казали: «Гарантую – зрадників не буде!» А кругом все таке коричневе-коричневе, а ви в білому, правда, білого не видно, бо коричневе вам по шийку обом, але треба думати, що біле у вас є. Зуби, наприклад.

Ну що ж це робиться! Віктор Іванович Балога разом з Єдиним Центром докладав стільки зусиль щоб зберегти коаліцію, а у Юлії Володимирівни і Юрія Віталійовича знайшлись в стаді паршиві вівці. Ну, та Господь з ними, з вівцями! З них, паршивих, кулак шерсті уже вдер Губський і, даруйте, Юрій Віталійович, не знаю – хто у вас касу збирав за присутність у списку? Не пам’ятаєте? Ну, я знайду – нагадаю. А скільки брали? По чотири мільйони, як Губський з Рибакова? Нє? Менше? А чого? Та ж Бут не бідна людина. За стільки років праці в КГБ – ФСБ щось та заробив. І зараз зарплату отримує з Луб’янки. Чи ви з нього гроші взагалі не брали? Угу, угу, розумію – послуга за послугу. Ну от він вам і услужив–удружив. Квити?

Головне ж у цій ситуації те, що коаліція сильна як ніколи. От і президент знов сказав, що вона не трупними плямами, виявляється, покрилася, а, як казала Проня Прокопівна Сірко, - «зашарєлася». Отак «шарєясь» і сидить. Я вже задавав колись питання: навіщо було проводити перевибори, якщо дешевше було наняти кілера для Мороза? Хто там найбільше кричав про «очищення від зрадників» і «політичну відповідальність» для «зрадників»? Ну? Прорвало? Виявляється всі ці оладки з перевиборами затіяні тільки для зміни Зубика на Рибакова! Щось оскому набило, ну їх в жопу, такі оладки.

Повернуся я знов до Бута. Лицем. Бо спиною до нього стояти небезпечно. У своєму інтерв’ю Бут каже, що Луценкові його Хтось порекомендував. Він уже не пам’ятає Хто. Я собі не уявляю, ким тоді треба бути, щоб, бачачи такий послужний список людини, де є навчання у Військовому університеті Міністерства оборони Російської Федерації та викладання у Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення РФ, взяти її у список Народної Самооборони (!) сили, яка себе позиціонує право-центричною партією. Юрію Віталійовичу, так все-таки Хто вас попросив взяти Бута? Чи вам НАКАЗАЛИ таке зробити? Приказы старших по званию чекистов не обсуждаются? Да, комсомольцы?

Які глибокі переживання для своїх колег спровокували два чоловіка нетрадиційної політичної орієнтації! Вирішували на фракції БЮТ, що ж робити з Рибаковим і не могли вирішити. Ось вона – політична відповідальність! Поки Рибаков «шарєється», Юлія Володимирівна мусить червоніти. Не червоніє? А й справді – чого їй червоніти? Всі вже давним-давно знали, що Рибаков – кака. Вимагає хабарі у начальників митниць, має кабінет на Банковій. Одним словом – давно його вже не контролювали в БЮТ, давно він уже у тісній спарці з Банковою. А і добре. Стара істина про те, що «всі мужики сволочі» знов підтвердилась. Подивіться - серед жінок БЮТ жодної зрадниці, завжди зраджують тільки чоловіки! Яка вона, Юля наша, бідна! Скільки її зраджували! От порадити б їй щось… Ех, шкода, я ж мудрого не скажу… Я ж скажу, що треба місця в списку не продавати та не гребти до купки усе, що плаває. Бо то на молоці вершки плавають, а на нашій політичній гноївці плаває тільки отаке нетонуче, як Рибаков… Але це я «аполітічно рассуждаю». Не брати різне «г» в список і дурак зможе. Вся штука в тому, щоб набрати список завбільшки з гнойову гору і з таким же запахом, а самій сидіти на ньому зверху, біленькою квіточкою, непорочною та чистою, та з усіх сторін зрадженою…

Прередбачаючи гнівні тиради щодо Юд, апостолів та Христа, боязко зауважу: у Христа Юда був один і відповідальність у нього була далеко не політична – раз; Христос не мав звички набирати Юд повторно – два; якщо тебе обдурили кілька раз поспіль, то, певно, просто віддали тобі належне – три.

Узагалі-то тиждень був такий, що за нього не соромно. Наприклад мені. Коли я увімкнув трансляцію сесії Київради і побачив там Черновецького, який віщав явно з астралу, я зрозумів – мертві сорому не мають. А хіба можна вважати, що я живий? Я ж уже не тільки не соромлюсь – навіть не дивуюсь, що людина з явно вираженими ознаками чи то туподумства (у що слабо віриться) чи то сп’яніння (наркотичного чи алкогольного – діло десяте) є керівником столиці моєї країни. У це важко повірити але це так. Неадекватнішим за Черновецького був хіба що Катеринчук. Від нього залишилась одна тільки блендамедівська усмішка і сорок відсотків фракції. Нагадаю, що шістдесят відсотків його депутатів, за новітньою українською політичною традицією, зрадило. Гарно звучить шістдесят відсотків, сорок відсотків… Так одразу й не проконтролюєш стільки люду у фракції. І починаєш думати, що важко було Колі побачити у ТРЬОХ з П’ЯТИ членах своєї фракції непорядних людей. Неможливо практично. От він їх, про всяк випадок взагалі закрив дома і сказав нікуди не ходити Обіцяв же він, що не буде соромно за мера… Ні! Коля не клоун, Коля не Блендамед! Серед асоціацій найближча – презерватив: одноразовий, гнучкий у красивій упаковці. І використати його можна у будь – який час. А хіба презервативу може бути соромно за добру роботу?

Цього тижня поїхав наш Тато до Білокам’яної за черговою перемогою. Вдарити вирішив превентивно і оголосив, що Україна згодна купляти газ у Росії за ринковими цінами.
Нарешті! Я дочекався. Слава Богу, тепер російський Болівар грайливо поскаче вперед, так як ми злізли з їх воза. Давно, давно пора перестати клопотати за олігархічні виробництва, які цілком здатні купляти газ за світовими цінами, давно пора платити за той газ грішми, а не країною та її суверенітетом. Це – добре. Тільки я ще хочу знати – а ціна на транзит для Росії зміниться? А за оренду Севастополя ціна також залишиться сталою? Чи буде як завжди – ми з ними за ринковими цінами, а вони з нами – по-братськи? Ох, боюсь, по-братськи все буде. Оно, на день Росії, Леонід Данилич Кучма, перед тим як прийняти стопаря на груди, видав в камеру (шкода, що тільки телевізійну): «Падивітьс, що робитьс! Соціологічні досліджень в Росії показують, що вони ставлять Україну на третє місце серед ворожих Росії країн! Це ж нада задуматьс нашим палітікам, що вони роблять-та…» Поставив Леонід Данилович задачу – чому наші політики повинні роздумувати над чужими фобіями та психічними вивертами? Тут зі своїми б розібратись…

А розбиратись у нас! Просто Авгієві стайні. І намагаються ті стайні не чистити, а проводити зовнішній косметичний ремонт. Після деяких слів деких колишніх міністрів стає уже не соромно за державу, а страшно. Наприклад, коли Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони, каже, що, майже за три роки перебування його на посту міністра, він бачився з Головнокомандуючим чотири(!) рази. Очевидячки занятий був президент. Не міг він свого військового міністра часто приймати. А про що, власне, з ним, неголеним говорити? Про реформи в армії? Так які реформи без нових жупанів? Про газові перемоги? Так ця капость в окулярах давним-давно, ще у 2006-му казала, що це не перемоги, а ганьба. Ех, Анатолію Степановичу! Не лукавте, що не знаєте чому вас звільнили. Знаєте ви. Ви ж чоловік ніби й військовий, а в строю не в ногу ходите… Збиваєте ви з ритму всю компанію. І темп не тримаєте. А темп у нашій справі – найважливіше. Сказали продати військові містечка до Євро 2012 так темпом все треба робити. На цирлах. Ціну не обговорювати. Ціна нікуди не дінеться – за малі гроші землі не куплять. Кому треба – той одержить різницю між ринковою та державною ціною, а бізнес ту ціну заплатить. Повністю. Ринкову. А от куди – то питання друге. Не гоже міністру оборони цікавитись питаннями державного бюджету та корупції. Подумати тільки – такий розумний, а строєм не ходить! Як же йому армію довіряти? Ненадійний!

Зробити висновок з того, що Гриценко ненадійний можна ще хоча б з того, що він під час відставки на лікарняний не пішов. Не хворіє чувак. А як же з таким здоров’ям і на волі? Ось, на противагу, перевірений свій кадр - Валентина Іванівна Семенюк – Самсоненко жінка хвороблива, крихкої конституції. Як тільки до парламенту іти мала – захворіла. Я дуже хотів би побачити діагноз в її лікарняному, бо цікаво мені: яку то треба мати хворобу, щоб прописали постільний режим у Антальї? І морські ванни.
Ех! Хочу я! Так само хочу! Але ж не виходить нічого!

Ви пам'ятаєте, як я намагався працювати спічрайтьором Віктор Фьодоровіча? Розпинався тут! А вони, після того, як Кушнарьов на охоту сходив, в депутати якогось лося з Данєцка взяли, а не мене!

Скільки я написав про Юлю! І шо? Я є в списку? Та фіг там! Для Рибакова місце знайшлось, а для мене – нє! Хоча, я також ношу окуляри, як Шевченко, можу багато свистіти, як Томенко, а як не поголюсь три дні – то страшніший за Турчинова.

Скільки я писав про Віктора Андрійовича! Шо я ся стратив на нерви і сльози! І шо? Де вдячність? Я в списку НУНС? Нє! Ну я не сперечаюсь, що вся моя подібність з Луценком то ті ж окуляри. Ну я розумію, шо нунчаки не мій коник, а Валери Гелетея. Ну я знаю, шо в мене є диплом, а в Зварича нема. Але панове! Не треба мене так боятися! Я буду сидіти тихо! І не буду нікуди пнутись, бо реально 20 штук в місяць депутатських мені досить! А ше квартіру в Києві, то я там поселю квартірантів за 500 долярів в місяць, сам буду орендувати хатку з ділянкою в 6 гектарів під Києвом (там, кажуть, вопше, за смішні ціни можна орендувати! Он, Віктор Федорович, за дві тисячі гривень в місяць орендує – сам казав. А Діма Табачник так, вопше, при своїх смішних доходах такий маєток купив! Я ж свою однокімнатну хрущобу як продам – то зразу гектарів десять куплю в Кончі – Заспі і хатку поставлю, квадратів на тищу! Яж проти Табачника – мільйонер!)
Ви ж зрозумійте – я ж багата людина! Я точно багатший за половину Верховної Ради. Поклади мою декларацію коло їхньої і всьо! Їм хочеться подати, бо бідують.

Так шо я - за народ! І так хочеться за нього постраждати... У парламенті. Шоб живота в буфеті не щадити! Шоб горлом - на мікрофон! Руками - на кнопку! Головою - в басейн! На лікарняний – в Анталью! В туалет - за бабки!

ДА!

Єсть такая професія – Родіну любіть!